Олег Лєпєнін — відомий в Івано-Франківську бізнесмен, засновник будівельної компанії Вертикаль та Першого Віконного Заводу. Незважаючи на відповідальну та серйозну роботу, він завжди усміхнений та з гарним настроєм.
Що допомагає йому тримати себе у тонусі, а також про місця, де найлегше приймати рішення — у свіжому інтерв’ю з Олегом Лєпєніним.
Що для вас означає здоровий спосіб життя?
Здоровий спосіб життя — це коли тіло і дух єдині й здорові. Я намагаюся дотримуватися здорового способу життя, щоб добре почуватися. Щоб легко думалось і працювалось. Я взагалі люблю багато ходити пішки. Під час карантину за день міг пройти навколо міського озера 15-20 км.
Спорт, правильне збалансоване харчування — це дуже важливо, особливо з віком. Не варто зловживати шкідливими звичками. Без них, на жаль, іноді ніяк, але треба робити все помірковано та з розумом.
Яким саме спортом займаєтесь і як часто?
Тричі на тиждень я відвідую тренажерний зал о 7:45. Так постійно підтримую свою фізичну форму. Я з дитинства був шустрим хлопчиком і дуже любив спорт. Тому для мене це звично. Також дуже подобаються більярд, шахи і гірські лижі.
Ви нещодавно ходили у гори. Розкажіть, куди саме?
Я люблю ходити по горах і сам, і з колективом. Останню відпустку так і провів — у Закарпатській області. Ходив на Стіг, Близницю, Жандарм, Геришаску та інші місцеві. Також зі співробітниками піднімались раніше на Піп Іван, Говерлу, Пожижевського, Синяк, Хом’як та інші. Наші Карпати красиві, чудові, до того ж по них відносно не важко ходити. Тому щороку туди їду, щоб підтримувати здоровий дух у здоровому тілі.
Гори — це для вас лише спорт?
Крім фізичного навантаження, це ще час подумати. Ти нікуди не поспішаєш і маєш достатньо часу побути з собою наодинці. В горах ти єднаєшся з природою, стаєш з нею одним цілим, і розумієш свою мізерність на її фоні. Ти, природа і музика. Ну а коли йдеш з колективом, то це чудова нагода поспілкуватись на рівних зі співробітниками, взнати їхню думку стосовно різних питань, подивитись на це під несподіваним кутом зору. Люди в горах зовсім інші, цього ніколи не вдасться зробити на роботі.
Минулі два роки ходили у сплав по річці Дністер з Першим Віконним Заводом та будівельною компанією Вертикаль. Протягом двох днів плили на лодках і байдарках. Звісно це не гірська річка, сплав не швидкий, але все одно цікавий досвід. Цього року також плануємо повторити сплав, але зважаємо на загальну ситуацію. Це не так заняття спортом, як спільне проведення часу на свіжому повітрі. Це гарна нагода для спілкування колективу у красивих місцях.
Дотримуєтесь правильного харчування?
Намагаюсь дотримуватися, вдається не завжди. Основа раціону — білки, простіше кажучи, м’ясо: телятина, індичка, кролик, риба. З гарнірів — гречка, кус-кус, рис. Також овочі, фрукти, чай, питна вода Останні декілька років я розділяю харчування на 4-5 прийомів впродовж дня. Сніданок о 07-07:15, біля 11:00 перекус, 14:00 обід, 16-17:00 знову перекус і вечеря о 19-20:00. Найбільша біда то є солодощі, іноді не можу собі в них відмовити.
Чи маєте шкідливі звички?
Моя мама за фахом була лікарем-терапевтом, вона казала: до 40 років люди активно, наполегливо вбивають власне здоров’я, яке їм дарувала природа. А після 40 з усіх сил, за будь-які гроші намагаються врятувати те, що залишилося. Паління сигарет вважаю найбільшим злом, на території офісу палити заборонено. Вже понад 10 років я фактично не палю, але інколи, на жаль, роблю таку помилку. Зі спиртним потрібно знати свою норму, можу дозволити собі сухі вина, брют, іноді ром.
Займались спортом у шкільні або університетські роки?
З 6-го класу і до закінчення школи займався легкою атлетикою, потім був настільний теніс, футбол, волейбол, великий теніс.
Колись я займався метанням молота, це олімпійський вид спорту. Він відноситься до легкої атлетики, але насправді досить важкий, стоїть в одному ряду з метанням списа, штовханням ядра і метанням диска. Починав ще школярем у 7-8 класі, пізніше дійшов до першого розряду. Моїм тренером Ігор Григораш – рідний брат мого батька й член збірної СРСР.
Звучить доволі перспективно. А чому залишили?
Я займався десь до першого курсу інституту, але вважаю, що вчасно залишив. В нас було по 4-5 тренувань на тиждень, в тому числі зі штангою у залі важкої атлетики. Рано чи пізно довелось би робити вибір між спортивними результатами і власним здоров’ям, а результат такого вибору рідко буває позитивним в довгостроковій перспективі.
А чи прив’язуєте дітям любов до спорту, здорового способу життя?
Так, авжеж. Наші діти пробували займатись різними видами спорту: від танців до бойових мистецтв. Щось подобалось більше і тривало довше, щось ні й менше. Інколи ми засмучувались, бо з “правильної” батьківської точки зору вважали, що саме цей вид спорту найбільше пасує дитині. Але, зрештою, завжди давали можливість змінювати й обирати інше, адже будь-яке заняття спортом неодмінно приносить користь у розвитку наших дітей!
