“Щастя – у повсякденності: в чашці ранкової кави, в сонці, що з’явилося, в обіймах дорогої для тебе людини”, – розповідає Марія Цимбал – героїня Щастя на НародUA.
Я народилася у невеликому промисловому містечку, перлині металургії Донеччини – Краматорську. Зараз живу творчим життям у Франківську, навчаюсь за заочному відділені в університеті та працюю в офісі.
Із самого дитинства віддушиною мого життя стала творчість, можливість виплеснути свої почуття на папір, вилитись римою. І дитинство моє було щасливим, не дивлячись ні на що. Я не буду говорити ні про події 2014 року, ні про тугу і смуту того часу – цього всім досить і без моєї розповіді.
Проте, тоді, навесні 2014 року, мене знайшла моя доля. І я безмежно щаслива та вдячна Йому за це. Далі була верениця різних подій, і я, не доїхавши до моря, залишилась у Франківську, де і живу вже 2 роки, займаюсь творчістю, обожнюю Японію, беру участь у перформансах.
Цього року буде річниця мого творчого шляху – 15 років, як я пишу вірші, та дихаю цим творчим життям. За цей час назбиралося багато різних «пописульок», як я їх називаю – 3 видані збірки з віршами, та 2, що готуються до друку.
Та це ще не кінець. Франківськ, мов каталізатор до творчості – тут організовуються різні літературні вечори, квартирники, творчі збори. Саме у Франківську відбувся мій поетичний дебют – на платформі Прикарпатського університету.
І це дуже круто. Безмежно дякую Всесвіту, що він дарує мені щастя та наснагу.
Далі буде ще крутіше, гарячіше, та поетичніше.
Що таке щастя?
Щастя ж, по справжньому, в дрібницях криється. І це неймовірне почуття, що розливається у прояві турботи і натхнення від іншої людини, досягає тебе, як стріла з гострим наконечником.
Щастя ж, воно в повсякденності – в чашці ранкової кави, в сонці, що з’явилось, в обіймах дорогої для тебе людини. Щастя оточує нас, навіть коли здається, що рутина і відчай накрили. Воно в нас, навіть коли ми цього не хочемо. Це мамині теплі руки, це батьківська посмішка і люблячі очі найдорожчої в світі людини. Найбільше в світі щастя – знати, що тебе чекають вдома. Сім’я, коханий, або хоча би кіт! Вдома краще, ніж усюди.
А Всесвіт нам дарує щастя. Не за гроші, просто так, безкоштовно. І нашим прямим обов’язком є приймати те щастя, примножувати його, ставати кращими та дякувати.
Інколи, коли на мене нападає сум, а бажання рухатись зникає майже повністю, я йду до озера та дихаю енергією природи. Дивлюсь на рух життя, на воду й людей, що оточують мене…та дякую за все. Згадую все те добре, що сталося зі мною за цей день і розумію, що мій сум – це просто морок, плівка поганого настрою та втоми. І вдихаю вільно. Тоді, наповненою, знову повертаюсь додому, де мене чекає моя родина. Так, я щаслива. А щастя – це коли всі вдома.
