Минулого тижня у Ворохті тренери з Польщі навчали рятувальників з Прикарпаття, Львівщини, Закарпаття та Буковини витягати людей з-під лавин.
Людина під снігом може вижити без кисню не довше 15 хвилин. Як швидко рятувати – знайти, відкопати й надати допомогу – добровольців і рятувальників ДСНС навчали на лекціях і практичних заняттях. На одне з них потрапив і «Репортер».
Без уяви – ніяк
Зустрічаємося на польовому занятті біля ворохтянського трампліну. Ще з дороги складно не помітити групу в яскравому одязі. Це учасники тренінгу з зимових рятувальних робіт, що відбувається в рамках проєкту «SWIFT: Карпатська пошуково-рятувальна мережа».
Більшість працює невеликими лопатами – на засніженій ділянці закопують в різних точках і на різну глибину рятувальні мішки. За легендою, це туристи, які потрапили під лавину.
«Ми вже два роки навчаємо волонтерів спільно з державними службами. Навчання мають різні напрямки – скелі, порятунок на воді, пошукові роботи у гірській та лісовій місцевості. А нині зима, наші гори – лавинонебезпечні, – говорить Олег Ковтун, голова правління ГО «Гірський рятувальний центр». – Тільки сніг випав, гідрометеоцентр одразу дав попередження. От і навчаємо рятувати людей з-під лавин. Нас також залучали цього літа, коли дитина загубилася на Говерлі та коли була повінь у 2020 році. Нині маємо 27 учасників. Троє з них – інструктори Гірської добровільної пошуково-рятувальної служби «Група Криніцька» із Польщі».
Тим часом уже все, що треба, закопали. Інструктори скликають учасників і дають завдання першим п’яти добровольцям: знайти й відкопати двох уявних потерпілих. По факту – це ті закопані мішки. На все про все мають 15 хвилин. Решта спостерігає, аби потім разом аналізувати помилки.
До теми: Карпати чекають грошовитих. Скільки коштує відпочинок в горах на свята (ФОТО)
«За легендою зараз під снігом – двоє. Інструктори хочуть, аби все було, як навчали на занятті, – пояснює волонтер Тарас Заєць. – Перш за все треба дати шанс тому, кого засипало менше, тож він не так глибоко під снігом. Важливо, чи вони зорієнтуються і почнуть відкопувати того, хто на меншій глибині. Для цього мають визначити глибину обох сховків. Кого засипало глибше, в того шансів менше. Тут як на війні, треба спершу рятувати того, у кого більше шансів вижити».
Група добровольців робить уявний дзвінок до ДСНС з повідомленням про те, що на людей зійшла лавина. Далі вони вмикають біпери, які виявляють місцезнаходження туристів під снігом за допомогою сигналу.
Теоретично біпер має бути увімкнений з початку походу у кожного учасника, який йде у гори в період лавинної небезпеки. Тоді у разі сходження лавини учасники групи можуть відшукати за сигналом місце, де їхнього товариша сховало під лавиною.
«Згідно зі статистикою Міжнародної федерації гірських рятувальників, 15 хвилин – це той час, поки людина може вижити в лавині без кисню», – додає Тарас Заєць і показує на своєму біпері три положення: вимкнений, подача сигналу, прийом сигналу.
Голова є!
Пошукова група знаходить найменшу відстань, звідки йде сигнал. Далі в хід йдуть розкладний щуп і спеціальна лопата. Щупом визначають, на якій саме глибині лежить людина, і починають копати, відступивши вниз на вдвічі більшу відстань, ніж глибина.
Учасники команди досить швидко відкопують сніг і натикаються на схований мішок, витягують його. На все пішло менше 10 хвилин.
Далі – розбір від польського інструктора Лукаша Твардовського.
«– На якій відстані був сигнал?
– 70 см.
– А перевіряли відстань зондом? Що вийшло?
– 50 см.
– 50 см, окей. То на якій відстані треба було копати? Метр нижче. Якщо людину засипало на такій глибині, то ми розглядаємо її як травмовану. Ви докопалися і одразу почали тягти, бо знаєте, що це мішок. А якби тягли за руку? Тренування теж вимагають уяви. Треба пам’ятати, що це людину потрібно розкопати так, аби не тягти й не погіршити травму. Якби навіть ви розкопали його повністю та побачили, що на ногах є лижі, то треба було б обкопувати значно більше, аби вдалося його витягти.
Читайте також: Допомога прийде згори. Коли на Прикарпатті запрацює повітряна швидка
Коли будемо робити вправу з іншими умовними потерпілими, то добре, аби наступна група уявила, що це жива людина з потенційною травмою, і розкопала її так, аби дістати обережно. Половина часу йде на те, аби дістатися до голови і звільнити дихальні шляхи, а друга половина – щоб розкопати людину повністю. Але було ок».
Наразі «Гірський рятувальний центр» має близько 20 волонтерів, які активні в навчаннях, виїжджали на пошуки. Тих, хто долучаються одноразово, – більше.
В рамках проєкту SWIFT планують охопити близько 200 людей, які б набули рятувальні навики у різних сферах. Щоб ці навики зберегти і довести до автоматизму, треба постійно вправлятися.
«Наступні навчання будуть на Львівщині. Для них уже готують власних тренерів, які зможуть передати знання більшій кількості волонтерів. Що більше людей можна зібрати на рятувально-пошукові роботи, то краще. Жодна людина не буде зайвою», – говорить Тарас Заєць.
«Голова є!» – тим часом чуємо вигук уже від наступної групи, яка взялася діставати з-під снігу нового умовно засипаного снігом. «Дихає?» – питає інструктор. «Дихає!» – відповідають.
Група продовжує розкидати сніг, Лукаш робить ще кілька зауважень і, коли вони таки дістають мішок, вмить стрибає в розчищену в снігу лунку, втискається обличчям у сніг – вдає потерпілого. Двоє учасників, окрім копання, згадують і навики першої допомоги. Звільняють зі снігу голову, намагаються розвернути, хтось скидає з себе куртку, аби підкласти. Решта продовжує розкоп.
«Проєкт триває понад два роки і цикл навчань повторюється – лавини, скелі, вода, пошук людей в літній час, в умовах гір та лісу, – тим часом розповідає Тарас Заєць. – На кожному навчанні відпрацьовуємо надання першої невідкладної допомоги, серцево-легеневу реанімацію, влітку – укуси, при порятунку на воді – допомога людям, які тонуть, їх відкачування. Цього разу особливу увагу звертали на обмороження».
Коли тебе пре
З кожної з чотирьох областей на навчання приїхали і ДСНСники, і добровольці. В рамках проєкту SWIFT підписали Меморандум про співпрацю у сфері безпеки в горах між громадськими та державними організаціями.
Крістіна Петрулич – молодший сержант ДСНС із Закарпаття. Разом з нею в команді волонтер – 59-річний Михайло Владиченко. Він на Драгобраті понад 20 років бере участь у пошукових роботах.
«У мене жетон альпініста-рятувальника з 1990 року. Нас тоді готували під час зборів на Кавказі, – розповідає Михайло. – І до того, навіть без цього жетона, під час сходжень кілька разів брали участь у рятувальних альпіністських роботах. З-під лавин доводилося діставати людей, але, на жаль, уже неживих. То було дуже давно. Але ні, раз живого ДСНСника відкопали! Були на пошукових вночі й в одному місці двоє з’їхало, потім поїхала Крістіна і її засипало. Нас троє було – ми швидко її відкопали».
До теми: Гори диктують досвід: як не пропасти в Карпатах взимку
Каже, на Драгобраті є близько 20 волонтерів-рятувальників, найбільш активних – 5-7, які завжди виходять на пошукові роботи.
«Як правило, всі ці акції відбуваються, коли погана погода, темно, пориви вітру і тебе буквально збиває з ніг. От ти виходиш, ніч, нічого не видно, а ти йдеш. Волонтери роблять це просто тому, що їх пре», – додає Михайло Владиченко.
На сьогодні польові навчання закінчилися. Наступного дня буде підсумковий екзамен – одна велика пошукова акція, на якій учасники самі проводитимуть рятувальні роботи від початку до кінця. Треба буде визначити на місці керівників, поділитися на групи і самостійно провести порятунок.
Старший рятувальник Гірської добровільної пошуково-рятувальної служби «Група Криніцка» та координатор проєкту Томаш Влох також є добровольцем. Каже, в їхній службі до 20 рятувальників на зарплаті та 200 волонтерів.
«Нині ми навчаємо рятувальників практичних навиків. І вони мають добрі знання з порятунку людей, – говорить Томаш Влох. – Якби зараз був дзвінок, що десь, наприклад, під Говерлою, зійшла лавина, а ми зараз тут маємо 20 людей, які вміють це робити, то можемо одразу їхати на пошуки».
Авторка: Ольга Суровська
Матеріал опублікований у рамках проєкту «SWIFT: Карпатська пошуково-рятувальна мережа», що впроваджується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю партнерів проєкту та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Comments are closed.