Опера жахів за мотивами «Гамлета», новий театральний сезон, мистецький фестиваль Івано-Франківська Porto Franko Gogol Fest, український фільм «Жива» – до всіх цих подій причетна творча натура – Ростислав Держипільський.
Як вдається поєднувати всі грані театральної творчості в одній людині, нетипові проекти, новий рівень театру обласного центру та новий дух культури в Івано-Франківську – про все це Вежа поговорила із українським театральним режисером, актором, народним артистом України та директором Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка – Ростиславом Держипільським.
– Ви режисер нової опери жахів, яка відбудеться у Івано-Франківську. Розкажіть про експериментальні рішення цієї постановки.
– Таке неординарне рішення відбудеться вперше не тільки в Івано-Франківську, але і в Україні, Європі та світі. Опера не буде схожою на те, що ми бачили раніше, це нова сучасна опера. Такий експеримент декларують композитори Роман Григорів та Ілля Розуменко, у яких вже був схожий досвід. Проте, опери жахів саме у такому незвичайному вирішенні досі ще не було.
Дійство відбуватиметься у специфічному приміщенні – у підвалі Театру, це простір який вже диктує потрібну атмосферу. Наступна цікавинка – це те, що у проекті задіяні не тільки наші найкращі актори, але й професіонали із Києва та Львова. Можна сказати, що ми зібрали зірковий склад.
– Таке дійство передбачає присутність глядачів серед акторів. Як відреагували герої на такий формат?
– Насправді, це складно. Робота на малій камерній сцені, коли глядач у метрі від актора – це вищий пілотаж. Наші актори треновані до схожого формату. Гадаю, що й глядачу сподобається, оскільки це, свого роду, 3D вигляд. На твоїх очах відбуваються метаморфози, емоції акторів, які неможливо зфальшивити. Тому, це цікаво як акторам, так глядачам, для них це зайвий адреналін.
– Яка кількість людей матиме змогу подивитися виставу через її формат та з як часто опера жахів буде у програмі?
– По-перше, «Гамлета» ми анонсували швидше аніж зазвичай. Періодичність – це достатньо складне питання, оскільки актори з інших міст задіяні в інших своїх репертуарах та зйомках. Тому це буде дещо проблематично, проте ми намагатимемося показати «Гамлета» у Івано-Фракнівську декілька разів.
– Чи готовий франківський глядач до нової опера жахів?
– Я вважаю, що сьогодні рівень сприйняття сучасного театру у Івано-Франківську абсолютно достатній для сприйняття такої речі. Всі ми знаємо, що в останні роки Франківськ справді став центральною столицею театру в Україні. Це заслуга нашого Театру та режисерів. Гадаю, що франківець готовий до такого плану експерименту.
– Уже розпочався новий театральний сезон. Які прем’єри можете виділити, на що обов’язково потрібно піти?
– Прем’єри та вистави, які вже були у репертуарі потрібно відвідати обов’язково, оскільки це справжні висококласні вистави. На цей сезон ми плануємо цікаві безпрецедентні прем’єри. Найближчі прем’єри, які плануються – це «Гамлет», про який йде мова, а також вистави за творами Стефаника, які готуватиму я і постановки молодого режисера Ореста Пастуха. Ми завжди намагаємося міксувати різні жанри української класики, світової класики та сучасної літератури. До співпраці в цьому сезоні ми запросили одного з найкращих молодих режисерів Києва – Максима Голенка.
– Чи відбудеться в наступному році Porto Franko Gogol Fest?
– Ми будемо робити все для того, щоб в наступному році відбувся цей захід. Це надзвичайно цікавий експеримент для нашого міста, така сюрсвідомість сучасного мистецтва. Відгуки мешканців та гостей міста були виключно позитивними. Кількість людей, котрі відвідали фестиваль з інших міст свідчить про те, що ми маємо зробити все можливе і неможливе для того, щоб така мистецька подія відбулася знову.
– Розкажіть про ваші враження від зйомок фільму «Жива». Наскільки складно було у ролі виключноактора?
– По-перше, коли я почав зніматися, я дав собі установку, що тут я не режисер, я актор і маю виконувати завдання режисера. Спочатку я так і робив, але поступово ми з Тарасом Химичем, режисером фільму, знайшли спільну мову і почали радитись стосовно зйомок. В результаті виникла співпраця. До того ж, на майданчику була тепла атмосфера, вся знімальна група – чудові хлопці та дівчата, які вже стали друзями.
– Чи були сцени з великою кількістю дублів?
– Було і таке, ми «кололися», посміхалися і заговорювалися. Часто Тарас вже дратувався, мовляв: «Зосередьтеся!». Але в ці моменти ти нічого не можеш із собою зробити.
– Що під час зйомок для вас було найважчим?
– Не можу сказати, що щось було складно. Для мене це перший серйозний досвід. Коли потрібно кліпнути, зажмурити очі, посміхнутись – за кожним рухом потрібно слідкувати. На сцені цю міміку так яскраво не видно, а тут – все навпаки. Досвід який я почерпнув від цих зйомок – це усвідомлення того, що фільм це зовсім інше існування.
– Що побажаєте франківцю?
– По-перше, не потрібно боятися розпочинати щось нове. Інколи робити те, що ніколи не робив, навіть якщо ти не розумієш для чого це все, як кажуть: «Не зрозумів, але сподобалось». Не можна стояти на місці. Мій улюблений вислів: «Якщо ти не рухаєшся вперед – ти навіть не стоїш на місці, ти деградуєш».
– Хто ваші фаворити в режисурі та акторському мистецтві?
– Моїм кумиром завжди була людина з великої літери – Іван Миколайчук. Я вважаю, що це наш геній, світоч, талант. Я з дитинства захоплююся його роботами. На моєму робочому столі ви можете побачити його фото.
