Мешканка Києва Ольга Сокальська опублікувала у себе на сторінці у Facebook пост про 13-річну дівчинку, яка пише свої вірші загиблому в АТО татові.
“Ці зворушливі вірші татові пише 13 річна дівчинка Валерія, але він ніколи їх не прочитає, – написала Ольга. – Дмитро Клименко загинув у грудні, в минулому році, на Світлодарській дузі, воюючи спочатку добровольцем правого сектору, а потім в 54 бригаді збройних сил України.
Що цікаво, що волонтер, яка опікується родинами Валентина Турбина, запросила дівчинку поїхати до побратимів батька на базу, і, під враженням пережитого і побаченого, Валерія вирішила спілкуватись виключно українською мовою”, – написала жінка.
Окрім того вона додала, що такі зміни однолітки дівчинки сприйняли по різному але змінювати своє рішення дівчинка не збирається. До того ж дівчинка радіє, що за написані вірші отримала 1 місце в літературному конкурсі на Херсонщині, де вони живуть з мамою та молодшим братиком.
“Так міцніє наша нація, – пише Ольга та додає – Пам’ятаймо, родинам потрібна наша увага і підтримка”.
Галичанка Наталя Медвідь вже передала допомогу родині, тому Ольга й подякувала за це, опублікувавши вірші дівчинки:
Здрастуй, тату!
І знову вечір, знов пишу тобі листи
Хоч знаю, в тебе вже нема адреси,
І ти, не зможеш нам відповісти
Над твоїм фото, часто плаче мама
Й моє обличчя умивається слізьми
Здається, ти всміхався зовсім нам не давно,
Тепер лиш шлеш привіти з неба, з висоти.
А знаєш, так хочеться відчути твою руку,
Що ніжно гладить голову мою,
І борода твоя колюча, зовсім не колюча,
А мрія дотику мій сон, і рана в серці назавжди…
Пишу тобі листи щодня, і відправляю в шухляду нижню, де нема ключа,
Я знаю замість тебе, тату, мама їх читає
В них мої мрії, і мої надії…
В них сум, в них біль, і майбуття.
*
Здрастуй, тату!
У нас все добре, мама шле тобі привіт
Маленька вишня та що посадив в садочку
Тобі дарує перший білий цвіт, кульбабки розцвіли уже яскраво, бузок, що кольору твоїх очей,
Всміхається, і горнеться ласкаво, а вітер,
Ніби ти, торкається моїх плечей.
Пригріє сонечко тепліше, і в полі маки розцвітуть, щороку їх стає все більше, як журавлів, як вас, солдат, що молодими в вічність тихо відпливуть…
*
Здрастуй, тату!
У нас як і у тебе вже зима,
І сніг іде лапатий-прелапатий.
А ніч зміняє вечір, мигають ясно зорі угорі ,
І серед них, і ти, здається, і до речі
Оберегатимеш мене з небес завжди.
Тебе нема, а сніг іде лапатий-прелапатий,
Чому не замело доріг тоді, коли ішов ти, тату, у солдати…та залишитись з нами б все одно не зміг.
Тебе нема, і я тихенько сльози витру, розправлю плечі, й вийду за поріг,
Ти захистив собою мир, і небо,
Обравши правильну із тисячі доріг…
