Про роль публічних міських просторів, їх сучасний стан в Україні і світі та як створювати якісні громадські місця в містах говорили у суботу, 11 березня, в громадському ресторані «Urban Speace». Обговорення відбулося за участі урбаніста Ігоря Тищенка з аналітичного центру CEDOS та проекту «Mistosite» і Юлії Попової дослідниці з Фонду ім. Г. Бьолля в Україні.
На початку зустрічі дослідники презентували урбаністичний альманах «(Не)Задоволення публічними просторами». До збірника увійшли статті авторів з України, США, Австралії, Індії, Нігерії та Греції, в яких вони намагаються переосмислити політичну роль громадських місцях. Також в збірці підняли питання жінки в публічному просторі, поєднання «старого» і «нового», питання вшанування пам’яті в містах та роль громадських місць у революційних політичних подіях.
Далі перейшли до розмови про парки, сквери, площі, і вулиці, тобто про публічні простори в містах. Основні поняття пояснив Ігор Тищенко.
«Публічні простори – це простір відкритий для всіх. Вони існують від часу заснування міст, але поняття з’явилося в 30-их роках. Тоді воно мало філософське забарвлення і використовувалося, як критерій демократичного чи недемократичного суспільства. В 60-их роках термін починають використовувати соціологи і містобудувальники, – каже дослідник. – Після книги Анрі Лефера «Виробництво простору» (1974р) концепцію про те, що публічний простір є осердям міського життя і міської демократії, взяли на озброєння урбаністи».
За словами Тищенка, до 1991 року міста в Україні створювались і функціонували за модерністськими принципами – чітке зонування, індустріальні зони, спальні райони. Останні кілька років в країні триває відхід від цих принципів і рух за повернення публічних просторів людям. В Україні цей рух характеризується розпадом радянської тоталітарної держави, яка забороняла прояви соціальної активності. Тому в нас відбувається переосмислення міських просторів. В той час, коли у світі цей рух характеризується боротьбою з великою кількістю автомобілів і занепадом центрів міст.
Приклад традиційного публічного простору: Площа Іспанії (“Іспанські сходи”) в Римі.
Урбаніст переконаний, добрі публічні простори створюються людьми для людей.
«Якщо люди байдужі – публічного простору не буде. Це дуже добре видно в великих містах. Там радше буде пустка і байдужість, ніж щось привабливе», – каже Тищенко.
“Куток оратора” у Гайд-парку. Лондон, 1970-ті.
Якісний публічний простір повинен відповідати чотирьом критеріям: доступність – всі категорії міських жителів мають мати доступом до нього; комфорт – простір має бути комфортно облаштований; програма – простір повинен бути наповнений подіями і бути мультифункціональним; соціальність – публічний простір не може створюватись лише для однієї категорії мешканців.
«Я переконана, що ми повинні в першу чергу прислухатися і керуватися потребами людей, для яких створюється простір,- каже Юлія Попова. – Головне не копіювати, а добре зрозуміти потреби, тоді це спрацює».
Comments are closed.