У вівторок, 11 жовтня, в Івано-Франківську розпочався дводенний семінар про судово-правову реформу.
На захід з’їхалися київські медіаексперти та журналісти з кількох міст України.
“Реформа – це дуже довготривалий процес, – каже Андрій Юричко, медіатренер та асистент кафедри періодичної преси КНУ імені Шевченка. – Я вважаю, що реформа почалася з 1991 року, з проголошенням незалежності. Вважаю, що судді самі дозволили робити себе винуватими. Говоримо, наприклад, про прийняття рішення: влада тисне на суддю. Замість того, щоб відстоювати закон України, судді почали виконувати вказівки зверху. Суддя повинен оголошувати рішення іменем України, керуючись власними переконаннями”.
Часто судді закривають справи, посилаючись на процесуальні порушення. Наприклад, при фіксації правил дорожнього руху патрульні неправильно оформляють матеріали при складанні протоколів, говорить Юричко. Цього достатньо, аби правопорушник залишився непокараним – суд не може у такому разі винести рішення не на користь підозрюваного.
Всі матеріали патрульні передають у відділ слідування, проте трапляється, що звідти до суду надходять не всі матеріали справи.
“Я маю справу з контролем документообігу і не можу зрозуміти, як зі справи можуть зникати сторінки, коли все пронумеровано, – каже медіатренер. – У хорошого слідчого є юридично завірені копії”.
На це Любов Безусова-Попович, прес-секретар апеляційного суду Івано-Франківської області, наводить приклад “зникнення” паперів з провадження.
“Вчора до суду надійшла справа від слідчих з Коломиї. В описі на конверті йдеться, що це лист, а насправді це порожній конверт. Самого вкладення у конверті немає, – говорить Безусова-Попович. – Оформлення документів іде на рівні слідства, суд отримує таку справу, але прийняти ми її не можемо”.
Андрій Юричко вважає, що це ніщо інше, як фальшування справи.
“Є фактор, який не можна подолати жодним законом – це людський фактор”, – додає Юричко.
Comments are closed.