«Люди їсти хочуть завжди. Тому страви традиційної кухні є фішкою кожного ресторану, який себе поважає», – так вважає експертка ГО «Туристична асоціація Івано-Франківщини» Лада Маланій.
– Ладо, чим саме займається ваша асоціація?
– Вона була створена в 2003 році групою однодумців, аби підсилити туристичний потенціал області, зробити її конкурентною, цікавішою.
Зараз організація фактично працює в чотирьох напрямках. Перший – створення нових туристичних продуктів, своєрідних магнітів, які притягуватимуть туриста до Івано-Франківщини. Другий – навчання представників туристичної галузі. Аби бути успішними, вони мають якісно надавати послуги. Третій напрямок – забезпечення доступу до території, відкриття пунктів пропуску державного кордону. До речі, Івано-Франківська область має 50 км кордону з Румунією, але він закритий. В цьому напрямку ми провели комплексну роботу на рівні транскордонного співробітництва. Вже підготовлена проєктно-кошторисна документація на будівництво пункту пропуску у районі села Шибене, яка передана в обласну держадміністрацію. І четвертий напрямок – це маркетинг, просування території через участь у виставках, фестивалях тощо.
– У вас є цікавий проєкт – «Карпатська мережа кулінарної спадщини». Що він собою представляє?
– Цей великий транскордонний проєкт об’єднав чотири країни – Угорщину, Словаччину, Румунію та Україну ще у квітні 2012 року. Ми хочемо через автентичну кухню підтримувати місцевих виробників та розвивати туризм у своїх регіонах. Зокрема, через фестивалі, кулінарні тури, промоційні ролики тощо.
На жаль, місцева кухня вмирає, її витісняє глобальна економіка. Домінують супермаркети з напівфабрикатами. Ми ж ставимо собі за мету віднайти те, що має автентичний смак. Створити мережу організацій, які стануть опікунами кулінарних традицій.
На сьогодні мережа включає 59 партнерських компаній, з них 20 – представники України. Усі вони сплачують членські внески, а ми організовуємо для них різного роду навчання. Крім того, забезпечуємо промоцію продукту та організовуємо кулінарні тури. Під час таких подорожей люди вивчають карпатську кухню, а заодно й дають заробити грошей місцевим підприємцям.
– Ви згадали про кулінарні тури. Що туди входить?
– Насправді «кулінарний тур» – це умовна назва. Звичайно, ми намагаємось зробити так, аби туристи їли в місцевих людей. Але крім того, вони відвідують майстер-класи місцевих майстрів і загалом користуються послугами місцевих жителів.
Інформацію про ці тури можна знайти на сайті culinaryheritage.org. Там є перелік надавачів послуг, людина може з ними зв’язатися і побудувати власний кулінарний маршрут.
Наші партнери також мають свої маршрути кулінарної спадщини. Наприклад, румунський тур також стосується Карпат, полонин. Румуни вирощують спеціальну породу корів – м’ясну, і готують неймовірні стейки. А високо в горах живе жіночка, яка робить чудову випічку…
В Угорщині пропагують палінку (фруктова горілка – Авт.), яка є найрізноманітніших смаків. Цей продукт визнаний державою і вони дуже зацікавлені в його промоції. Також угорці показують своїм туристам дуже спокійні, провінційні, на їхню думку, місця. Крім того, пропонують подорожі по воді.
У Словаччині роблять акцент на вино. Спочатку п’єш вино у Токайській долині, а потім їдеш в Кошице дивитись на старовинну архітектуру.
Словом, ви можете обрати одну країну, а можете пройтися всім шляхом «Карпатської мережі кулінарної спадщини».
– З якими труднощами стикнулися під час роботи?
– Дуже складно було достукатися до місцевих потенційних партнерів, зацікавити їх. Спеціально для них ми організовували конкурси кулінарної майстерності, фестивалі. З іншого боку, було важко комунікувати із закордонними колегами, бо різні країни, різні мови, хоча англійська була робоча. Але результат вийшов дуже непоганий. Якби там не було, ми виконали вчасно все, що планували. А планували ми багато.
– А що в перспективі?
– Ми зібрали колекцію автентичних рецептів, які мають стати ресурсом для навчальних закладів. Щоб майбутні кухарі відточували свою майстерність. В нас зараз є певний кадровий голод, бо професійні майстри є, але саме автентичних кухарів доволі мало, це по-перше. По-друге, галузь треба посилити сервісним професіоналізмом. Бо в професійного сервісу буде адекватний покупець. Власне ми взялися за це, аби підняти якість послуг та активізувати бажаного для нас споживача.
Також у нас є Міжнародний фестиваль карпатської кухні і конкурс кулінарної майстерності, якраз для навчальних закладів. Які є промоцією нашої діяльності.
– Нещодавно Рада ухвалила закон про «вдосконалення правової охорони географічних зазначень». Це якось вплине на вашу роботу?
– Коли ми починали працювати, то, в наших партнерів вже були сертифіковані ЄС певні види страв і продуктів, які вважаються автентичними. Наприклад палінка в угорців. Відповідно, на популяризацію сертифікованих продуктів можна отримати дотацію від уряду.
Якщо це почне працювати в Україні, то по-перше, наші підприємці зможуть отримати додаткові кошти на розвиток. А по-друге, ми зможемо популяризувати автентичну кухню через офіційно брендовані продукти.
– Як загалом ви оцінюєте європейські реформи, які відбуваються у вашій галузі?
– Для нас є дуже важливим документ «20 очікуваних досягнень Східного партнерства до 2020 року». Адже там прописані стратегічні напрямки розвитку економіки, інфраструктури, адміністративних сервісів. Усе це дуже сильно пливає на наш проєкт, який фактично підпадає під пріоритет «люди до людей». Цей документ допомагає розвивати громадську дипломатію і є цінним ресурсом для подальших напрацювань.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Газета «Репортер» з 1 липня по 30 листопада 2019 року бере участь у проєкті «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та «Європейською правдою». Окремі думки, висловлені у статтях, підготовлених в рамках проекту, є особистою позицією авторів газети і жодним чином не відображають точку зору Європейського Союзу.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.