Кожного дня чимало людей приїздить за допомогою до отця Василя Коваля з селища Перегінське Рожнятівського району. Люди кажуть, що його молитви допомагають, оздоровлюють, а деяких звільняють від злих духів.
Злий дух – не муха
До Перегінська доїхали надвечір. Розпитали місцевих, чи не знають, де живе священик-цілитель. Як і сподівалися, його тут усі знають. Великий будинок у центрі містечка знайшли швидко, але там нам сказали, що отець Василь приймає людей у селі Закерничному. Отже, довелося проїхати ще сім кілометрів. У Закерничному, біля красивої церковці, за якою парували гори, дісталися до резиденції місцевого священика. У передпокої – люди, багато людей.
«Записуйтеся, – каже якийсь чоловік. – Чекати недовго. Наприклад, ми в черзі – десяті, сидимо тут із самого ранку. І ви десь за чотири-п’ять годин підете. Тут завжди так».
Люди чекають по‑різному. Дехто, спокійно похиливши голову до стіни, роздумує про щось своє. Дехто голосно розказує якісь дивні речі, сам до себе сміється. Стає трохи моторошно. Краще, напевно, на вулицю.
Втім, і там усе непросто. «А що з тобою? Чого ти сюди приїхала?» – запитує одна із жінок, які чекають біля дому. Наша співрозмовниця виявилася трохи дивною – її кілька разів наче міняло. Ніби з тобою говорять дві різні людини: одна звичайна, виважена та серйозна, інша – психічно хвора. Тут згадала слова знайомих: «Дивись, аби до тебе там нічого не вчепилось…».
«Не бійтеся, заходьте, – каже священик, ніби прочитавши думки. – Злий дух – не муха, аби сідати на кого хоче. Одер-жимими люди стають, коли вчинили якийсь тяжкий гріх або до ворожок ходили. Ті можуть наївній простій людині вселити якусь нечисть».
Не все одержимість
«Ще в юності мріяв піти у монастир і стати монахом, – розповідає отець Василь. – Так і сталося. Деякий час жив в Унівському монастирі, що на Львівщині, потім – у Святотроїцькому монастирі, в Дем’яновому лазі».
У 1980‑х роках, коли церква була у підпіллі, майбутній монах зустрічався та спілкувався з багатьма священиками. Ті вмовили його піти вчитися у духовну семінарію. «Дуже молився, чи я гідний бути священиком, – каже нині отець. – Якось Господь давав мені певні знаки, щоб йти вчитися та стати священиком». Духовну семінарію у Франківську Василь Коваль закінчив – це якраз був перший випуск після підпілля. Зараз він має свою парафію у Закерничному та є ігуменом монастиря, який відновив разом зі своїми братами-монахами у цьому селі на Божій Горі.
«Монастир там був ще у XIII столітті, – каже священик. – Його тричі руйнували, а у XVII столітті він взагалі закрився. Коли я прийшов у Закерничне на парафію, то вирішив його відновити».
На сьогодні роботи в монастирі вже закінчуються. Там мають оселитися 15 монахів, які зараз живуть у церковній резиденції в селі Закерничному та у перегінському домі отця Василя.
Екзорцизмом Василь Коваль займається вже 16 років. З благословення церкви та дозволу правлячого єпископа. А почалося з того, що просто приходили люди, просили помолитися й вичитати молитви за здоров’я чи інші потреби. Згодом приїздили та дякували, розповідали іншим про чудесні зцілення. Згодом почали приїздити й одержимі. Втім, каже священик, біснуватих небагато, більшість має психічні розлади.
«Не все є одержимість, – говорить отець Василь. – Одержимість – це нечисть в людині, вона її утримує та мучить. Ця людина все розуміє, але нечисть сидить у ній і може покерувати – до зла. Люди з психічними розладами лише думають, що у них вселилася зла сила. Часто, доводиться просто переконувати, що це все нерви та психіка. Тоді людина вже сама починає розуміти, що так і є. Хворому стає краще. Якщо ж ні, то відправляю до лікарів. Чимало хворих до мене відправляють і самі лікарі, коли бачать, що медицина безсила».
З роками та практикою отець Василь навчився розрізняти людей, їхні проблеми та хвороби. «Ще владика Софрон Дмитерко, – згадує він, – коли давав дозвіл на вичитування екзорцизму, наголошував, що треба молитися, аби Господь дав розуміти ті хвороби. Лише епілепсії є 99 видів, ще більше психічних захворювань. Але Господь дає мені це розуміти та лікувати».
Допомагає Господь
Спочатку отець Василь записував усі зцілення у спеціальний зошит, але потім, каже, це стало неможливим, бо приїздило надто багато людей.
«Пізніше у старій книзі «Требник» вичитав молитви «на копіє», – розповідає екзорцист. – Кожен священик має таке копіє. Христові ним пробили бік і з нього витекли кров і вода. Такий символічний обряд роблять священики, коли пробивають хліб перед кожною Літургією».
Під час молитви священик поколює людей цим копієм. Каже, що людям допомагає, але і на це слід взяти дозвіл у церкви. За його словами, було багато випадків, коли приїздили люди з онкологічними хворобами та оздоровлювалися. Не всі, бо є важкі запущені форми раку. Приїздять жінки, що не можуть мати дітей. А потім їдуть ще раз – аби подякувати та отримати благословення на добрі роди.
«Головне – віра, – стверджує отець Василь. – Як говориться у Євангелії: «По вірі твоїй, нехай станеться тобі..». Дехто приїздить сюди з цікавості. Але потім бачать, що Господь допомагає, і починають більше утверджуватися у своїй вірі. Я тішуся з того, що люди оздоровлюються та мають радість. Їм не я допомагаю, а Господь».
