З приходом тепла на франківській стометрівці оживилася торгівля. Вже звичні для містян лотки з морозивом, водами, тістечками. Та цього року тут об’явилися нові (або дуже старі) смаколики — кольорові льодяники на паличках, які в народі називають півниками. Одразу пішли чутки, що роблять їх цигани. Але це нікого не зупиняло, на стометрівці все частіше можна було побачити малюків з такими льодяниками в руках.
Франківськ, теплий сонячний день. Біля головпоштамту — самотній невеличкий розкладний столик, зверху шар пінопласту, в який просто натикані цукерки. Помітивши нас, до столика підбігає жіночка, яка до того з кимось перемовлялася на лавочці.
«Беріть, вибирайте, — каже вона. — От ці великі — по п’ять гривень, а менші — по три та дві». Купуємо та одразу просимо показати хоч якісь документи: звідки товар, хто робить і т.д. Прості запитання відчутно збивають жіночку з пантелику.
«Та я тут тільки другий день роблю, — відбивається продавець, хоч на неї ніхто й не нападав. — Мені порадили, то я й пішла. Документів ніяких немає. Може, вони у Романа є. Я не знаю, він нічого мені не давав».
Що то за Роман такий і як його знайти, сказати не може або не хоче. Мовляв, прізвища не знає, а мобільного свого він нікому не дає. Отакої. Лишаємо візитку, просимо того Романа передзвонити в «Репортер».
Чекали майже тиждень — марно, дзвінка від Романа так і не було. За той час помітили аналогічну точку з льодяниками просто на зупинці навпроти універмагу «Прикарпаття». Висновок напрошувався один: хтось собі почав маленький бізнес, а на всі правила та санітарні норми — начхав.
Тепер — в управління торгівлі міськвиконкому. Його начальник Іван Ляхович з ходу відправляє нас до міліції. Мовляв, то вони недопрацювали, а свою справу їхнє управління зробило — направило до міліції офіційного листа щодо необхідності ліквідації усієї стихійної торгівлі в Івано-Франківську. Саме до цієї категорії належать наші льодяники.
«На таку торгівлю дозволи ніколи не давалися й не будуть даватися, — пояснює Ляхович. — Продукція має бути виготовлена у заводських умовах. А у домашніх — хто там контролює якість, і хто знає, що туди додають?! Крім того, у центральній частині міста торгівля в нас обмежена».
Заступник начальника Івано-Франківського МВ УМВС Василь Непеляк для початку зіронізував — «як завжди, крайня — міліція», але пообіцяв відправити на ті точки дільничного. Незважаючи на офіційні вихідні, вже у вівторок, 1 травня, повідомив нам результати. На обох продавчинь льодяників було складено протоколи за статтею 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На ту, що на стометрівці, ще у п’ятницю, він уже направлений на розгляд до Івано-Франківського міського суду. На ту, що на Дністровській, — у неділю, до суду відправлять після свят. Як розповів, нещасні жіночки і в міліції не призналися, чиї то цукерки, все взяли на себе…
До речі, за цією статтею передбачений штраф — від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — а це від 17 до 119 гривень. Чи були дії цих жіночок неправомірними, має постановити суд, так само, як і визначити розмір штрафу. «А після цього ми вже можемо ставити питання про вилучення їхніх продуктів», — пояснив Непеляк.
І що далі? Можливо, це зупинить «фантомного» підприємця Романа. Бо що не кажіть, а продавати дітям ласощі, які невідомо де і ким зроблені, — неправильно. Хоч і штраф не такий вже й великий. Дивно, що увагу «контролерів» до цілком очевидного порушення, привернуло лише втручання газети. Висновок старий, як світ: захист прав споживача — виключно його особиста справа. Тож в разі чого не лінуйтеся питати у будь-яких продавців документи, аби якась дріб’язкова цукерка за пару гривень не вилізла боком вашій дитині.
Comments are closed.