Настоятель Монастиря Воплоченого Слова в селі Крихівці Йосафат Бойко: «Не прощається гріх нерозкаяний»

Великий піст. Які обмеження він накладає, звідки пішла така практика і про що найголовніше пам’ятати — у розмові з отцем Йосафатом Бойко.

— Отче Йосафате, люди часто розцінюють піст як просту відмову від м’ясного та молочного. А що каже церква?

— Дійсно багато людей зводять його лише до стриманості від їжі. Але обмежувати піст тільки цим — недооцінювати його. Для нас важливо розуміти, що піст — найперше, стриманість від злого. Коли я пощу, я роблю обмеження, я умертвляюся заради якоїсь цілі.

— Заради якої?

— Християнська мета — це наближення до Бога, спасіння власної душі. Одним із засобів її досягнення і є піст.

— Звідки взагалі пішла така практика?

— Про піст говориться ще у Старому Завіті. У книзі Пророка Ісаї читаємо: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливості розбити, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши нагого, вдягнути його, від брата твого не ховатись».

У Новому Завіті бачимо Христа, який практикує піст. Знаємо про його сорокаденне усамітнення в пустелі. І Євангеліє про це говорить — він не їв нічого та проходив випробування спокусами від диявола. Христос дав нам приклад. Чому ми називаємося християни? Бо ми є послідовниками Христа.

— Далі як розвивалося вчення?

— Це вже традиція церкви, вчення святих отців. Ті речі, які допомагають людині вірно виконувати християнські вказівки. Каже святий Іван Злотоустий: «Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів. Хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. Ти постиш? — Докажи мені це своїми ділами. Якими скажеш ділами? — Коли побачиш бідного — дай милостиню, коли маєш ворога — примирися, коли побачиш свого друга щасливим — не завидуй, коли побачиш гарну жінку — пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але слух, зір, ноги, руки і всі члени нашого тіла. Що за користь, коли ми стримуємося від птиці і риби, а гриземо і з’їдаємо братів?».

Цю цитату я дуже люблю та часто її проповідую. Важливо розуміти: цими словами не відкидається стриманість від їжі, але цінується вона тоді, коли піст показується ділами. Я пригадую один випадок, коли мама, яка вважала себе побожною, мало не проклинала свою дитину за те, що та не постила в п’ятницю…

Настоятель Монастиря Воплоченого Слова в селі Крихівці Йосафат Бойко: «Не прощається гріх нерозкаяний»

— То хто ж зобов’язує нас постити?

— Піст, то не є Божа заповідь, це є церковна заповідь. Тобто піст навчив практикувати Христос, але вже самі приписи — чого і коли треба дотримуватися — визначала церква. В часі ці приписи змінювалися. Колись були пости набагато суворіші, тепер значно слабші. Маємо розуміти: церква робить певні приписи, то і має право їх зменшувати. Намір один — допомогти людям зрозуміти, що піст для того, щоб наблизити їх до Бога, а не бути в цьому перешкодою.

— Які ці приписи?

— Є загальні приписи для всіх церков, а є приписи, які церква може давати у своїй територіальній одиниці. Я зараз говорю про офіційні приписи УГКЦ. Згідно з рішенням Єпископського Синоду всіх наших єпископів 1966 року, яке потвердив у 1996 році Мирослав Іван кардинал Любачівський, повинні зберігатися такі пости. Перше — це здержуватися від м’ясних страв у всі п’ятниці цілого року за винятком загальниць та празників Господніх і Богородичних. Друге — здержуватися від м’ясних і молочних страв у Перший день Великого посту та у Велику п’ятницю. І третє — здержуватися від м’ясних страв та вдовольнятися дворазовою їжею до ситості у Надвечір`я Різдва, Надверчір`я Богоявлення, Воздвиження Чесного Хреста та Усікнення голови Івана Хрестителя.

— Хто має постити?

— До посту зобов’язані всі християни від 14 року життя до 59.

— А хто звільняється?

— Звільнені ті, хто не може. Церква приписує, що то є недужі фізично і розумово, вагітні жінки, матері, які годують дітей, ті, що харчуються в громадських їдальнях, подорожуючі, ті, що живуть з милостині, важко працюючі та хворі, які повертаються до здоров’я. Але ми є люди і ми є хитрі. Важливо, щоб ми не шукали себе у тому списку. Бо питають, хто ж є звільнений від посту — ага, тяжко працюючі — я тяжко працюю. Хитрити перед Богом, то сміятися з самого себе.

— Ігнорувати піст — гріх?

— Здорова людина, яка відкидає піст, іде проти своєї совісті, бо це є припис для християнина і цей припис є під гріхом.

— Від чого ще, окрім їжі треба стримуватися?

— Важливо стримуватись від гучних забав. Цим постом згадуємо Христа у пустелі. У час, коли він страждав для нашого спасіння, не можемо веселитися. Особисто собі людина може накладати іншу стриманість. От кавомани відмовляються від кави, ті, що люблять солодощі, — від солодкого. Людина наче жертвує щось для Бога, щоби випросити ласку.

— У Великодній піст навіть мало практикуючі християни згадують про сповідь…

— На наплив людей в цей час можна дивитися з двох боків. Багато кажуть — пішов раз на рік посповідався, то яка користь? Як сповідник стараюся побачити у тому добро. Ми намагаємося дати людині зрозуміти, наскільки сповідь примирює її з Богом. Мій обов’язок допомогти людині отримати жаль за свої гріхи. Це є не просто почуття, це глибоке усвідомлення — що гріх руйнує. І якщо людина встає з розумінням, що вона згрішила і це є зло, я щасливий у Бога.

— Є гріхи, які не прощаються?

— Не прощається гріх нерозкаяний.

— Про що варто замислитися у час Чотиридесятниці?

— У час Великого посту заохочую, щоб ми перейшли через своє я, щоб відкинули свої упередження щодо, наприклад, сповіді. Щоби ми могли попробувати і смакувати, який є добрий Господь. І навіть, читаючи ці слова, подумали: а може, вони до мене? Не знаю, скільки буду жити. Не йдеться про те, аби вбити собі у голову затуркану думку про смерть. А про звичайну людську свідомість: що завтра я можу не жити більше, то з якими руками я стану перед Богом? Час посту для того, аби зробити особисте навернення і чинити діла милосердні.