Наталю та Андрія Доликів у Франківську добре знають, як Алісу Котик і Східного Вовка. Свого часу вони допомагали бійцям на передовій, а сьогодні підтримують з тилу.
Подружжя вже три роки живе у Варшаві. Нині координують збір допомоги для медбату «Госпітальєри», пише «Репортер».
«В перші дні війни ми ходили трохи розгублені й не знали за що братися, – розповідає Аліса. – А потім я кажу: «Андрій, що ми вигадуємо. Ми – госпітальєри, тому будемо допомагати госпітальєрам. Хотіли їхати в Україну, але зателефонували до Яни (Яна Зінкевич – командир Медичного батальйону «Госпітальєри» – авт.) і вона сказала, що наше місце зараз тут».
«Дослівно було сказано так: одним бійцем більше, одним менше – мені не розходиться. А довірених людей, які б координували відправку вантажу з Варшави, в нас нема», – додає Східний Вовк.
За їхніми словами, вся допомога – з Канади, Америки та Європи – в основному йде через Польщу. Саме у Варшаві сортується вантаж, який потім відправляють до Льва, а звідти в «гарячі точки» України.
«Я публікую потреби наших бійців на офіційній Facebook-сторінці батальйону, – пояснює Аліса Котик. – Далі зі мною зв’язуються люди, які хочуть і можуть допомогти, після чого ми з ними узгоджуємо всі деталі. Наприклад, сьогодні Андрій зустрічався з чоловіком з Великобританії. Він купив по списку практично все, загрузив свій автомобіль і привіз нам».
До речі, всі англомовні переговори на себе взяла племінниця Аліси Христя Тромпак.
«В нас логістика така: весь вантаж звозять сюди – до Варшави. Тут ми загружаємо автомобілі, а все що в них не міститься загружаємо в автобуси, які привозять сюди жінок та дітей з України, – продовжує далі Східний Вовк. – Все це їде до Львова, де на базі однієї транспортної компанії працює наш логістичний центр. Там волонтери, які мають списки потреб окремих екіпажів батальйону, формують замовлення. Ну, а далі вантаж їде на передову, а все, що залишається в надлишку, ми передаємо у військові шпиталі. Наприклад, тепер польські друзі передали апарат УЗД, який поїде прямо у шпиталь».
Аліса Котик каже, що Польща взагалі дуже тепло прийняла українців. Допомагають нашим людям практично з усім – від харчування до влаштування на роботу. Дітей же без проблем можна віддати в садки та школи. І всі знають, куди має йти російський корабель.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Фото зі сторінки «Госпітальєри» у Facebook
