Майдан, АТО, Ірпінь, Буча і згодом фатальний Бахмут – такий бойовий шлях пройшов Петро Лавров з Городенківщини перед тим, як отримав поранення, виконуючи бойове завдання. Того дня їхня бригада потрапила під сильний обстріл на Бахмутському напрямку, згадує чоловік, багато побратимів загинули.
Самого ж Петра також вважали “двохсотим” і вже запакували в спеціальний мішок, але як виявилося – зарано, пише Репортер.
Так вийшло, що медик який мене вивозив, не бачив у мене вже ознак життя. Сказали 200, – розповідає Петро Лаврів. – Ну і вийшло так, що до зеленої зони ми під’їжджали, щоб пересісти на другу машину. Я прийшов до тями. Вони були в захваті, що я вижив.
У реанімації лікарі не давали бійцю шансів на життя, але і там він “повернувся” майже з того світу. Каже, мабуть щоби таки відвоювати країну та своє щасливе майбутнє, адже на війні зустрів кохання.
Петро каже, наснагу жити йому давала Надія, саме так звуть його обраницю.
Доля звела їх у Торецьку, в магазині, де дівчина працювала продавчинею, а Петро закуплявся продуктами хлопцям на позиції. На війні було не до побачень, тож бачилися рідко, частіше листувалися в інтернеті. Надя зізнається – спочатку поставилася до цього несерйозно, але коли з новим знайомим зник зв’язок, зрозуміла що готова бігти заради нього хоч на край світу. Після того як Петро отримав поранення, дівчина шукала його по всіх лікарнях.
Пара вже встигла взяти шлюб перед Богом, у церкві що поруч з лікарнею. Петро каже – це було виважене рішення, яке він приймав серцем, а не розумом.
Я просто відчув, що так це моє. Це моя тоді дівчина, а тепер дружина. З якою я дійсно хочу все своє життя щоб вона була поруч, вона моя підтримка, вона моє все, – каже Петро Лавров.
До Івано-Франківської обласної клінічної лікарні боєць поступив у досить важкому стані, згадує судинний хірург Микола Федорів, відкритий перелом стегна, роздроблена кістка, пошкоджена артерія. Аби врятувати ногу робили все можливе. Нині прогнози медиків – добрі.
Зараз боротьба буде іти за кістку, щоб вона зрослася і відповідно він зміг ставати на кінцівку, – каже лікар. – Колеги говорять що процес тривалий ще, але надіємось що він буде на своїх двох ногах ходити і все буде гаразд.
Петро планує встати на ноги та повернутися до військового життя вже за півроку. Зважаючи на його жагу до життя та силу волі, медики не відкидають варіант такого швидкого одужання. Поки що на бійця чекає реабілітація, а попереду щасливе майбутнє разом з Надією.
Більше дивіться у сюжеті телеканалу 402.
