У Калуші Василина Перегуда, вдова командира десантників Олега Перегуди, взялася втілювати в життя його мрію. Вона облаштовує реабілітаційний центр для військових. Жінка закликає благодійників долучитися до доброї справи, пишуть Вікна.
Сім’я на власному досвіді дізналася, що допомога психологів та реабілітологів дуже потрібна для тих, хто пройшов пекло війни. Адже Олег сам воював, а тому в нього зародилася ідея створити реабілітаційний центр. Втім, не встиг, йдеться у сюжеті ТСН.
Реабілітаційний центр для військових облаштовують на місці, де колись була водонасосна станція Калуша. Там велике приміщення та 2,5 га території. Нині за головну тут Василина. Саме вона й втілює мрію свого загиблого чоловіка. Олег Перегуда, командир роти 80 десантно-штурмової бригади, загинув торік у бою за Донеччину.
У голові вже немає думок: чому я, чому він, за що це мені, за що це нам? В голові тільки його фрази: “Хто, як не ми”, — каже вдова загиблого військового Василина Перегуда.
Боронити країну Олег Перегуда пішов ще 2014 року.
Він був добровольцем з Майдану. Воював два роки. Пройшов Попасну, Комишувату, Кримське, Курдюмівку. Коли повернувся додому, дружина його не впізнала.
Це було відчуття подавленості, нерозуміння “де я зараз, що зі мною”. Це була така межа, неможливість забути, що було там, і неможливість вступити нормально в цивільне життя, — згадує жінка.
Читайте: Стати на ноги, милиці, протези. Як у Франківську пораненим бійцям повертають повноцінне життя
Тоді чоловіка врятувало спілкування у спілці ветеранів разом із психологами та людьми, що на фронті пережили те, що й він. Цей свій досвід подружжя й потім обговорювало не раз — поки Олег не сказав, що хоче створити реабілітаційний центр. Адже, за його словами, “на війні легше, на війні чорне і біле — ти маєш просто вижити, а в цивільному житті дуже багато проблем”.
Закинуту водонасосну станцію під Калушем знайшов сам Олег. Але розпочалося повномасштабне вторгнення росіян. Чоловік знову пішов на фронт. У перервах між боями телефонував дружині та давав настанови, як рухати справу. Він придумав для центру назву “4.5.0”.
Усі військові знають, що це означає. Він розказував, коли в рації чуєш “4.5.0”, то розумієш, що все добре, все спокійно, — каже Василина Перегуда.
Нині його мрію про реабілітаційний центр узялася втілювати дружина. Вона взяла територію у довготермінову оренду. Жінку підтримали рідні та друзі Олега. Вони планують облаштувати тут величезний зал зі спеціальними тренажерами для реабілітації поранених, кімнати масажу та психотерапії, а також спортмайданчик, теплиці й навіть басейн та вулики з бджолами.
Наше завдання бути максимально доступним для кожного військового, який повертається з фронту, — розповіла племінниця Юлія Перцей.
Нині друзі та родичі загиблого військового займаються проєктно-кошторисною документацією. Василина закликає долучитись до облаштування центру благодійників.
Comments are closed.