Повномасштабна війна змусила 12-річного Максима Фурмана з Нового Буга Миколаївської області разом з мамою переїхати на Прикарпаття. Тут хлопчик повернувся до звичного життя, пішов у ліцей та почав волонтерити. Нещодавно Максим взявся за розпис військової амуніції. Про те, як він почав розмальовувати трофеї війни, Максим Фурман розповів Суспільному, пише Репортер.
Спершу родина Фурманів виготовляла окопні свічки на фронт. Восени 2022 року в середмісті Калуша школяр грав на трубі, щоб зібрати гроші для ЗСУ. Тоді, пригадує, вдалося зібрати 3 тис грн.
Спочатку я грав у своєму місті. Ходив у музичну школу. Там я грав на флейті, а потім мені запропонували перейти на трубу. У Калуші все було дуже активно. Кидали гроші. Реагували на це позитивно. Навіть не читали, що я збираю на ЗСУ, — ділиться Максим Фурман.
Нещодавно школяр взявся за розпис трофеїв війни: тубуси від снарядів, гільзи та каски з поля бою. Ці речі належали російським військовим. Максим малює на них акриловими фарбами. Всі військові експонати виконані у патріотичних кольорах і обов’язково з авторським надписом або текстом з українських пісень.
Читайте також: Херсон до і після. Журналістка Валентина Федорчук – про вісім місяців окупації та героїв міста
Тут зображений воїн, який захищає свою сім’ю, свою рідну землю. А позаду надпис: «Моє серце — сталь. Моя кров — Азов. Не плач, моя люба, воскреснемо знову». Це — з пісні про «Азовсталь», про те, які воїни незламні, — розповідає Максим про свою улюблену роботу.
Ідеї малюнків хлопець придумує сам. З його слів, у вільний час він у блокноті готує замальовки наступних робіт. Інколи на експонатах хлопець зображує реальні історії з життя. На одному із тубусів він намалював будинок у Дніпрі, в який влучила російська ракета. Максим каже: цей злочин окупантів його неабияк вразив.
Російська ракета влучила в приватний сектор. Вся сім’я загинула — тільки собака залишився живий. І тут є слова: «Не забудемо. Не пробачимо». Ми ніколи цю війну не забудемо і не пробачимо, — розповідає Максим.
Читайте: Діти сонця і степу. Як живуть херсонці на Франківщині
Максим почав малювати з чотирьох років. Кожну роботу намагається зробити якісно. Хлопець каже: це потрібно для того, щоб такі експонати хотілося купити. Адже від цього залежить, скільки вдасться зібрати грошей для бійців. Розмальовує Максим трофеї й пізно увечері.
Коли приходить натхнення, то втома минає, і я розписую. Хоча це — маленький, але внесок у нашу перемогу. Я вважаю, що важливо завжди допомагати нашим військовим під час воєнного стану, — ділиться хлопець.
Розписувати військові трофеї Максиму запропонували волонтери з громадської організації «Націократи». Всі ці речі вони привезли з міста Інгулець Дніпропетровської області, каже засновник організації Михайло Гресько. У штабі допомагають від початку повномасштабної війни — возять гуманітарну допомогу на фронт та збирають гроші на потреби армії. Часто волонтерити приходять й діти.
Це все виходить спонтанно. Все залежить від того, які в нас завдання. Інколи ми пишемо в соціальних мережах і діти віддзвонюють нам: “Ми б хотіли бути корисними”. Війна триває вже понад рік — важко дати відповідь, скільки вже, напевно, сотень дітей до нас прийшло. Але колосальна допомога була саме від юнацтва і дітей, які хотіли бути корисними, — розповідає Михайло Гресько.
За його словами, частина експонатів зберігатиметься в особистому музеї громадської організації, решту продадуть на благодійних аукціонах. Вторговані гроші витратять на потреби війська.
