Просторий, ще австрійський, кабінет для Миколи Рожка не здається завеликим. Невисокий, стрімкий, колишній біатлоніст, незважаючи на свої 58, він виглядає дуже спортивно. П’ять років тому набрав 57,8% на виборах ректора Івано-Франківського національного медичного університету. За словами Рожка, сьогодні є чим пишатися. Наприклад, тим, що прийняв університет з боргами у 30 млн грн, а зараз мають 60 млн на рахунку і навіть 101 млн на депозиті.
— Пане Миколо, звідки таке фінансове покращення?
— Ми абсолютно поміняли стратегію витрат.
— Тобто все порізали?
— Навпаки. Просто всі ремонти ми тепер робимо власними силами. Ні, не студенти! Маємо свою ліцензовану будівельну дільницю, 70 людей, працюють виключно на університет. До 2011 року ще були якісь сантехники, трохи столярів, а зараз — малярі, штукатури, сантехніки, теплотехніки, бляхарі, столярна майстерня — тобто всі, хто треба. Вони забезпечені інструментом, спецодягом, роздягальнями, душовими. Робота для них є завжди, адже робимо величезні об’єми (університет має 29 корпусів), а купуємо лише матеріали.
У нас 72 000 квадратних метрів навчальних площ. Причому корпуси історичні, пам’ятки. Ми вже багато відремонтували і ще роботи є вдосталь.
— Скільки загалом у виші народу?
— Якщо взяти навчальний рік, від вересня до вересня — студенти, післядипломна освіта, інтерни, лікарі, які приходять на курси, всі, хто працює і хто обслуговує — понад 16 000 людей. Факультети: медичний, стоматологічний, фармацевтичний, підготовки іноземних громадян, ще інститут післядипломної освіти, медичний коледж.
Лише зарплати щомісяця — близько 10 млн грн. Бюджет навчального року — 265 млн. Коли я прийшов на посаду ректора, було 90 млн.
— Ну, оптимізацією витрат доходів не збільшити. Звідки гроші?
— Зараз дехто говорить про те, що треба обмежити в’їзд іноземців. Мало того, що ми хочемо в Європу, це не все. Університет щороку отримує десь 100 млн грн від українців і 100 млн від іноземців, але тих студентів учетверо менше. Розумієте, так? Вся господарка тримається на студентах-платниках, держава дає лише 30 млн на держзамовників.
У 2014-му ми перевели 800 студентів зі сходу України. То була величезна праця для всього університету. Їх же треба було забезпечити — гуртожитками, викладачами, навчальними кімнатами, всім! Тепер можемо пишатися.
За рейтингом, ми перші в Україні серед медичних вишів за матеріально-технічним забезпеченням, фінансово входимо в п’ятірку найкращих, а за словами заступника міністра — другі.
— Історія з постачанням іноземних студентів і фірмами-посередниками…
— Дуже просто. Коли я прийшов на посаду ректора, університет офіційно платив посередникам за послуги 10% валютою. Фірм було десь 10-12. Я то поламав і це дуже багатьом не сподобалось. З 2012 року університет нікому за студентів не платить. Звісно, ці фірми мають якісь відносини зі студентами, коли їх набирають, але нас це не стосується.
— Але ж ці фірми, певно, мають угоди з університетом?
— Так. Але їх ще перевіряє СБУ. Справді, у нас є людина, яка курує цей напрямок, полковник, це ж серйозна справа! Службу часто цікавить, чому ми видали, наприклад, 200 запрошень, а в’їхало 150. Та хтось передумав їхати, хтось поїхав не до нас… І це не моя проблема і не моя робота — я маю вчити. Для цього є компетентні служби — міграційна, СБУ. Студенти приїхали, подали документи, проходять реєстрацію, платять за контрактом у касу і на цьому фінансові стосунки студента з університетом закінчуються. Далі він вчиться, а ми вчимо.
— І платить за пропуски занять?
— Платить — за відробки. Я знаю, що деяким місцевим активістам це не подобається. Але вони забули, що ми готуємо медиків, а медик не можу бути заочником. Я це всім уже пояснював. У 2014 році ми відмінили плату за відробки і за цей період відрахували 200 студентів. Це дуже багато і погано для всіх — для студента, його батьків, для нас. У першу чергу плата за відробки — це дисциплінарний захід. А ще ж вони місяць мають право відпрацьовувати безплатно, а ті, хто хворів, або був десь на змаганнях, то вони взагалі безплатно відробляють. Чому про це ніхто не каже? Коли ввели штрафні санкції, відрахування зменшилося вдвічі.
Якщо ж ми виключаємо іноземця, то копія наказу одразу йде в міграційну службу, далі ним займаються вони.
— Є різниця у «штрафі» — для українців та іноземців?
— Протягом місяця студент може відпрацювати безкоштовно. А далі вже треба платити: 80 грн за пару для українців, 120 — для іноземців. Різниця пояснюється просто- для іноземців відпрацювання ведуться англійською і викладачі отримують доплату.
— Ще вам часто закидають колишнє членство у Партії регіонів…
— Я перед виборами ректора і так мав усе — був доктором наук, професором, мав будинок, машину — мені не треба було якоїсь посади, аби лиш набити кишеню. На сьогодні я вже підготовив 35 кандидатів і докторів наук, автор п’яти підручників, близько 200 патентів, майже 600 наукових праць. Колектив мене тоді підтримав, дякую.
Університет — це моє життя. А головне завдання нашої команди — щоб він був знаний і в Україні, і за її межами.
От, уявіть, я сьогодні мав би боротися з головою ОДА Олегом Гончаруком. А тоді був Михайло Вишиванюк і були такі умови. Думаю, я це чесно відробив…
Коли активісти приходили мене «знімати», то дуже добре сказав тодішній голова облради Василь Скрипничук: «Ви підіть подивіться, скільки всього зроблено!». І студенти мене підтримали, а це про щось говорить.
Я й сьогодні не воюватиму з владою, мені треба, щоб університет міг спокійно розвиватись. На засіданні вченої ради я сказав, що в жодну партію, в жодну політику більше не піду. Якщо раптом сунуся в політику — одразу піду геть.
— Розумію, що господарник ви добрий, з наукою в університеті теж усе гаразд: рейтинги, премії, дипломи, гран-прі, 100 докторів, майже 500 кандидатів наук і 370 доцентів. 16000 працівників — то цілий великий завод, купа роботи. Який у вас робочий графік?
— Підйом о шостій, зарядка, миюся-бриюся. Раніше гуляв з собакою у Драгомирчанах, де я побудувався. Зараз собаки, на жаль, вже нема. Тому сідаю до столу, працюю з черговою дисертацією, то вже десь сорокова, то я її вичитую — десь до сьомої. Сніданок, їду на роботу з сином, він закінчує п’ятий курс на стоматі. Дорогою по телефону ще вирішую якісь питання. Потім на кафедру, сюди, щось підписав, вирішив і погнав по об’єктах. Ще вдень стараюся обідати, бо маю проблеми зі шлунком. Ще коли був студентом, спортсмен, вчився, двоє дітей, працював на двох роботах, то трохи зіпсував. Зазвичай робочий день закінчую десь о восьмій. Наукою займаюся на вихідних, у будні це неможливо.
Я не боюся нікого, бо роблю свою роботу. Дехто каже: він буде триматися за крісло. Не буду. Роботи завжди є по горло, навіть вище.
