«Репортер» вже не вперше відзначає відомого франківського художника й музиканта Ярему Стецика. І знову – за добро, за світло, за свято. Словом, за те, що вміє робити якнайкраще, а ще запалювати цим вірусом інших.
І цього тижня ми також відзначаємо Ярему разом з його пост-панк-проектом, гуртом, явищем – Пенсія. Хто знає, той погодиться, що там, напевно, якраз найбільше – добра, світла, свята.
Хто хоч раз пострибав з цими навіженими, покричав, поспівав чи просто поспостерігав збоку за цим шаленством, той не забуде й хотітиме ще.
Це підтвердять усі, хто був минулої п’ятниці на Промприладі у Франківську.
Вже третій рік поспіль Ярема збирає охочих до спільноспіву, разомруху на Велику репетицію, яку проводять наприкінці листопада, перед Різдвяним постом.
Цьогоріч, за словами Стецика, це був такий собі підсумок усіх експериментів та розваг за три роки. І це було сильно, як завжди.
Не повірите, але на шалений відрив приїхали сміливі люди із різних куточків України та навіть з-за кордону. Стрибали, танцювали, музикували і малі, і великі.
«Насправді це така складна історія – прийти на Пенсію. Усі ми розуміємо, що не всі нормально можуть це сприйняти, – казав Ярема Стецик перед виступом тим, хто прийшов вперше. – Франківськ завжди був таким, де робилося щось новіше. Музика, яка є в Пенсії, вона не типова, а ще тут кожен артист є першим. Тут головне емоції».
Емоції до кінця вечора зашкалювали у кожного, хто був на Промприладі. Навіть у тих, хто опинився тут випадково, мав зустріч у справах чи вирішив попрацювати за ноутбуком. «Пенсійний вірус» з’їв усіх.
Співали й танцювали як уміли, як хотіли – голосно, занадто голосно, страшенно галасливо, і не в ритм, і не в такт, але…
«Коли робиш тільки те, що пре, а необов’язкове не робиш, – це і є Пенсія. А взагалі-то я люблю, коли люди круто газують піснями…», – так майже завжди розповідає про свій проект Ярема Стецик.
Та й пояснювати, що то таке Пенсія, вже давно не треба. Наших знають від Варшави до Дніпра і далі. Лише за минулий рік формація провела зо два десятки концертів. Гурт кличуть на неформальні вуличні фестивалі та респектабельні бенкети.
А ще Стецик завжди наголошує, що кожен, хто просто приходить на Пенсію, – є учасником гурту. Тому не бійтеся здатися смішним чи ненормальним, приходьте. Ми там усі однакові.
