«Франківськ – християнське місто», – регулярно повторює міський голова Руслан Марцінків і то встановлює хрест тверезості, то жартує про каплички та освячення території палацу Потоцьких. У когось це викликає захоплення, інші знаходять причину покепкувати.
Та є у Франківську й інші, значно позитивніші осередки християнства, які заслуговують, можливо, навіть на окремий туристичний маршрут. Давайте згадаємо, пише Репортер.
Уже чотири роки біля франківської Ратуші стоїть шопка з музикою, інтерактивними елементами та власним Єрусалимом. Така собі мінімодель Франківська. Від Великодня до Різдва її оновлюють: щось забирають, додають інших елементів, оновлюють сенси. Вона впевнено стала туристичною точкою і місцем не лише для духовних роздумів, а й для фото напам’ять. Як каже Ярема Стецик, який був одним із ініціаторів її створення, – у кожного свій шлях до Бога.
Від Стецика пішло багато цікавих і популярних християнських ініціатив, які не завжди збігаються з традиційним баченням віри, але знаходять відгук у серцях багатьох, особливо молоді.
Так, одне з його починань, що виникло ще у 2007 році, – фестиваль Христового міста «Вгору серця», а разом з ним і молитовний авто-мото-велопробіг вулицями міста «Ісус благословляє подорожніх». Цьогоріч він відбувся уже вдванадцяте і на ньому народилася ще одна оригінальна атракція – кидання фарбами у стіну. Хтозна, може, й вона стане традиційною і матиме продовження. Бо учасники кидалися фарбами охоче й завзято.
Цього ж року одразу на кількох вулицях міста з’явилися християнські мурали. На вулиці Лепкого, між будинками № 1 і № 9, зобразили «Шнурки любові». Авторка ідеї – художниця зі Львова Олена Смага, малюнок відтворили Ярема Стецик, Віталій Новий, Віталій Пернеровський.
На торці будинку на Лепкого, 16 львівський художник Данило Мовчан намалював «Херувима» – небесну силу, що знаходиться близько до Бога. Мовчан зобразив Херувима простими геометричними формами синього, червоного та чорного кольорів.
На будинку на Незалежності, 148 з’явився терновий вінець, який переходить у німб святості. Назва стінопису «Miserere – Господи, помилуй!» за мотивами 50 псалму «Помилуй мене, Боже». Автор – франківець Олесь Базюк.
На Шевченка, між будинками № 32 і № 34, відтворили ще один проект Яреми Стецика – «Вогні Святого Духа». На першому етапі всі охочі могли намалювати свій вогонь на шматку фанери. Потім ці вогні виставили на огляд на території палацу Потоцьких. А згодом відбитки цих вогнів перенесли на будинок на Шевченка. Є там і вогонь у виконанні «Репортера»…
До речі, перший християнський стінопис з’явився у Франківську під час фестивалю «Вгору серця» – у 2010 році на стіні заводу «Автоливмаш». На площі майже 20 на 20 метрів зобразили фрагмент традиційного образу «Ісусе, я довіряю Тобі».
Але не муралами єдиними. Франківськ, ймовірно, єдине місто України, де за рік відкривають уже другий християнський заклад харчування.
В липні у дворі видавництва «Нова Зоря», на площі Міцкевича, відкрилася християнська кав’ярня Cafeteria. Поки вона працює у тестовому режимі, але у майбутньому тут планують розвинути християнський простір для всіх охочих. Наразі у Cafeteria можна замовити каву і круасани. Згодом асортимент напоїв і десертів планують збільшити.
Минулого року на день Незалежності Тарас Халак з друзями на вулиці Василіянок, 3 відкрив християнське кафе «Небо». Однак, затія не протрималася й року, нещодавно засновники змушені були закрити заклад.
«Ми відчули поклик серця і відкрили християнську кав’ярню з ідеєю вільних цін – кожен відвідувач сам визначав, скільки готовий заплатити. Але протрималися так лише 107 днів. Потім змушені були ввести ціни, але кав’ярня так і не стала прибутковою», – каже Тарас Халак.
За його словами, перший місяць завдяки увазі журналістів кав’ярня була рентабельною, але потім людей, які хотіли скористатися з цього і не платили нічого або залишали мізер, стало значно більше, ніж щирих прихильників.
У сатиричній програмі висміяли франківський «хрест тверезості» (ВІДЕО)
«Якщо Бог поведе, у цієї ідеї таки ще може бути продовження. У нас залишилося обладнання, стільці, і ми могли б відкрити заклад за прикладом Urban Space, – додає Халак. – Якби були охочі вкласти свою частку, адмініструвати і координувати заклад, то прибуток могли б спрямовувати на християнські проєкти».
Щодо християнських місць сили у Франківську, то каже, що їх може бути й більше. Але переконаний, що місця є більше наслідком. А важливішими є саме люди, які формують такі місця у різних спільнотах чи середовищах.
«Йосафат Бойко побудував церкву у Крихівцях. Тепер будує дитячий садочок «Ковчег». Ще один хороший приклад спільнота «Мир вам» у церкві Святого Духа на Коновальця, навпроти колишньої військової частини, – розповідає Тарас Халак. – Я є членом спільноти «Як Марія» УГКЦ. Ми маємо зустрічі в університеті імені Короля Данила. Також зараз парафія редемптористів активно працює з молоддю, проводить табори. Це все відбувається одночасно, але з різною дією і в різних місцях».
Додає, що загальна хресна дорога центром міста – багатотисячне дійство, яке теж заслуговує на окрему увагу. Згадує протестанський захід у Франківську на 24 години нон-стоп «Хвала 24», під час якого цілу добу один раз на рік усі охочі можуть приєднатися до прославляння Бога піснями.
До слова, парафія отця Йосафата Бойка минулого року з пожертв на храм придбала окрему кімнату в гуртожитку для молодих батьків з шістьма дітьми.
Тож доброго і прогресивного християнства у Франківську не бракує. Як і чудових людей, які його творять і розвивають, хоч всіх ми точно не згадали. Сил їм і наснаги.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.