Національний одяг, рушники та подушки – чого тільки не знайдеш у квартирі Віри Дрінь. Жінка родом зі Львова, проте вже понад 60 років живе на Прикарпатті.
7 грудня їй виповниться 85 років. За цей час зібрала сотні вишитих речей, пише Репортер з посиланням на Суспільне.
На стінах у квартирі Віри Дрінь немає вільного місця – тут фото, картини та тарілки.
«Я росла в свідомій родині. Все, що тут є, ніяка не колекція – це все родинне. Ці всі рушники – зі села Новиця моєї невістки третьої. Сорочки – моїх синів. Серветки є і моєї мами, і тети Вербицької, і мої. Тут нема нічого такого, щоб я їздила та купувала. Мене це захопило. Це була моя душа, моє серце. Я не могла без цього жити», – розповідає Віра Дрінь.
Жінка каже, що один із найдавніших рушників – мамин:
«Там є букви «І» та «О». То моя мама називалася Ірена Оліяр. Ті рушники мають до 80 і більше років».
Серед подушок, напевно, найстаріші – дитячі подушки з ініціалами Віри Дрінь.
«Батьки виховували мене спокійно, в українському дусі. Ми ходили до церкви Святого Юра, де Шептицький вже був хворий і сидів у візочку на амбоні. Дві дівчинки, я і ще одна, давали йому квіти. Моя мама вишила мені спеціально сорочку, щоб я його гарно привітала», - пригадує вона.
В 1952 році пані Віра вступила в Івано-Франківський медінститут. У Франківську жила у двоюрідної сестри мами. Згодом познайомилася зі своїм чоловіком, одружилася та народила трьох синів.
Віра Дрінь 50 років пропрацювала лікаркою у психлікарні. Жінка шість років очолювала міський осередок Союзу українок.
«Це була така патріотична організація. І наші пані лікарі, вчителі вже робили розголос, що буде така організація. Ми згуртувалися, такі патріотки можна сказати. Перший з’їзд відбувся у Чернівцях», – пригадує жінка.
Своїх дітей Віра Дрінь виховувала патріотами.
