Вперше в Україні, а саме – у селі Павлівка Тисменицького району 27 серпня відбувся чемпіонат світу 2011-2012 польотів молодих голубів. На голубодромі кілька годин панував такий азарт і вболівальницький запал, як під час якогось футбольного суперфіналу.
 Представниця міжнародної федерації голубівництва з Бельгії Марта Фангел тримає в руках переможця |
Павлівка – на карті світу
Втрапити на голубодром було дуже просто. Кожен зустрічний спроваджував куди треба. Для місцевих це – не дивина. Щороку тут проводяться змагання, у яких беруть участь «крилаті спортсмени» з різних країн. Та мабуть не кожен місцевий знає, що відтепер їхня невеличка Павлівка стане відомою на весь світ. Адже для проведення чемпіонату польотів молодих голубів міжнародна федерація голубівництва, яка знаходиться у Брюсселі, з-поміж різних іноземних вибрала саме цей голубодром – у Павлівці. Цікаво, що ще шість років тому тут були страшні напівруїни колишньої колгоспної ферми.
Також важливо, що вперше у такому чемпіонаті змогли взяти участь і голубоводи з України. Тому що завжди в них виникали труднощі з відкриттям віз і фінансами на поїздки. А цього разу всі приїхали до нас – з Німеччини, Бельгії, Австрії, Швейцарії, Латвії, Білорусі, Молдови, Росії, навіть Таїланду.
Ще у квітні всіх птахів спортсменів привезли в Україну та доправили у Павлівку на тренування. Спершу випускали на короткі дистанції – від 5 км. Далі щоразу збільшували – до 300 км.
До речі, цей спорт зараз модний і престижний. Кажуть, голубів у Павлівку передають і доволі впливові люди – навіть Рінат Ахметов.
 На чемпіонаті була виставка декоративних голубів |
Красиві чи бридкі?
Минулої суботи відбувся фінал чемпіонату світу, а перед тим були ще три оціночні польоти на різні дистанції. Перший – на 110 км, другий та третій – на 205 км. І нарешті фінал – 350 км. У перших турах взяли участь 450 голубів, у фіналі – 95.
Ще у п’ятницю ввечері голубів транспортували до Райгорода (Вінницька область), звідки вони й стартували о восьмій ранку в суботу. Того ж дня мали прилетіти до Павлівки. Хто перший – той і переможець.
«Зараз, з хвилини на хвилину, вже мають прилітати», – каже десь о першій Микола Грабарчук, голубівник з Коломиї. «А мій голуб недавно прилетів з дистанції на 800 км., – хвалиться ще один коломиянин, Микола Куц. – Пускав його під білорусько-російським кордоном. Аж звідти повернувся до Коломиї. Ця птиця є надзвичайно мудра».
Пан Микола вже 35 років займається голубами. З любов’ю розповідає про кожного свого птаха. Далі чоловік робить нам невеличку екскурсію по голубодрому та знайомить зі своїми колегами. Всі вони приїхали на змагання, аби повболівати за своїх спортивних голубів, а інших, декоративних – просто показати.
У тіні, під березами, стоять кілька невеличких кліток з найрізноманітнішими породами голубів. Тут є і польські «боцяни», із довгими загнутими дзьобами, і ««церковні» – такі кумедні, чимось схожі на індіанців. Майже без дзьобу – «бельгійці». Якісь дивні, трохи навіть бридкі – німецькі горбоносі, таке враження, що дзьоб та очі цього птаха позаростали бородавками. Інші взагалі були схожі на міні-стерв’ятників. Але комусь такі подобаються, їх купують, розводять, тішаться. До речі, в середньому пара декоративних голубів коштує від 800 грн.
Голубівники кажуть, що декоративних купують заможні люди для своїх обійсть. Така птаха нікуди не втече, завжди повернеться додому та подивує гостей.
Але голубами займатися непросто. Цю справу треба дійсно любити, без любові нічого не вийде. Треба постійно підтримувати чистоту в клітках, білити стіни, аби не розводились шкідники, слідкувати, аби голуби не захворіли. До їжі птахи не вибагливі, можуть їсти насіння ріпаку, просо, пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Хоча до зерен ще треба додавати спеціальні вітаміни.
А великою проблемою для голубоводів є мисливці. Зазвичай льоти проводять на вихідних, то й нерідко мисливці замість качок стріляють у голубів.
Наш – другий!
Нарешті, близько першої години, почалось пожвавлення серед людей, які ще недавно ліниво сиділи за столиками чи лежали під березами. У небі помітили першого голуба-спортсмена. Зробивши кілька кіл у повітрі, сірий птах залетів у голуб’ятник. За допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, яка відсканувала номер птаха з кільця на нозі, миттєво дізналися, хто переможець. Результат – на електронному табло.
«Австрієць!» – кричали один одному голубівники. З Вінничини голуб прилетів о 13.05.
«Ну все, другий точно буде українець!» – патріотично сказали з натовпу. Через десять хвилин у небі помітили ще одну цяточку. Спостерігати вже стало цікавіше, азарт передався всім. Голуб покружляв у небі, приземлився на дах голуб’ятника і кілька хвилин ходив по ньому. Було кумедно спостерігати за дорослими чоловіками, які свистіли, нервово курили, вставали, знов сідали під берези, а птах ніби знущався. Нарешті, через п’ять з половиною хвилин залетів всередину.
«Українець! Власник – одесит Олександр Карпенко! Результат 13:21», – радісно заговорили по натовпу. Переможно піднімаючи руки догори, до табло побіг і сам Карпенко.
Дуже переживала ще одна чоловіча компанія. Ні, не голубоводи, а ті, що поставили гроші. Мінімальна ставка – 100 грн. Поки що результатами вони були не задоволені.
Далі майже одночасно, з різницею у одну секунду, прилетіли ще два бельгійські голуби. П’ятим був «голландець».
Потім експертна комісія на чолі із засновником павлівського голубодрому німцем Матіасом Гопфнером і представником міжнародної федерації голубівництва з Бельгії Мартою Фангел полізли нагору – до переможців.
Останніх голубів не чекали. Вони могли прилетіти і через два, і через три дні. Нагородили перших двадцять. Для гостей голубодрому влаштували справжнє розважальне свято з різними конкурсами й танцями. А «спортсменів» відправили відпочивати.
Comments are closed.