Чимало людей мріють про те, щоб бути багатими. Часто, коли з нагоди якогось свята вітаємо приятелів чи знайомих, бажаємо їм багатства, пише Архієпископ Любомир Гузар у своєму блозі на УП.
Водночас нерідко доводиться чути запитання: може, бути багатим – це щось погане, гріх?
Або таке: а як розбагатіти?
Спробуємо відповісти на ці запитаннями, і то не тільки стосовно поодиноких осіб, а й спільноти.
Не кожен може бути багатим. Люди мають різні таланти, серед них – помножувати те, чим володіють, тобто багатіти.
Як і всі інші таланти, цей талант також походить від Бога. Тож, очевидно, багата людина мусить мати відповідний стосунок до свого Творця.
Якщо багатство набувається чесно і завдяки Богом даних талантів, то бути багатим, звичайно, не є гріхом, можна навіть сказати, що це благословення для людини та її довкілля.
Будь-якій людській спільноті корисно мати багатих людей. Наведу так приклад: у США музеї, галереї, театри, симфонічні оркестри та інші культурні інституції і численні благодійні ініціативи організує та утримує не держава, а багаті люди.
Принагідно згадаю про роль багатих людей у державному житті, бо і таке відоме в історії людства. Сьогодні ми часто вживаємо слово “олігарх”, щоб описати дуже багату людину, яка завдяки своєму майну має великий вплив на життя суспільства.
Треба уточнити значення цього терміна. Ми знаємо різні державні устрої: монархію, демократію, а також олігархію. Класичним прикладом олігархії є Венецька республіка середніх віків, в якій державою керували об’єднані багаті громадяни. Вони ставили собі за мету, що республіка має бути мілітарно сильною, з високим рівнем культури, одне слово – дбали про загальне добро. Ці відповідальні державні мужі називалися олігархами.
Не думаю, що треба бути дуже кмітливим, щоб зрозуміти, що в українській дійсності хибно вживаємо слово “олігарх”.
У розвинених країнах багаті люди інвестують у промисловість, і це, безумовно, корисно як для них самих, так і для держави. Але, наголошуємо, ці інвестори турбуються про робітників.
Тут прикладом може слугувати Бельгія, де власники підприємств дбають, щоб кожний працівник мав належне житло та все інше, потрібне для нормального родинного життя. А в Північній Америці, яка пережила прикрі періоди з часів індустріальної революції, робітник отримує достатню зарплатню, щоб самому організувати належний побут для своєї родини. Усе це було б під знаком питання, якби в державі не було сумлінних або принаймні розумних багатих людей.
У назві цього матеріалу ми поставили запитання: як бути багатим? Бо багатство треба бачити також, а, властиво насамперед, у зв’язку Бога та людини.
Багатство як таке, хоча і є чимось добрим, але водночас несе певні загрози. Згадаю кілька таких небезпек.
По-перше, багатство може бути шкідливим для самої багатої особи та її довкілля.
Найбільше лихо для багатої людини – це думати, що вона вже не потребує Бога, що все може і що їй усе дозволено. Таку позицію висловлює популярна фраза “усе на світі можна купити”.
Наш Спаситель Ісус Христос назвав справді щасливими тих, хто вбогий духом (пор. Мт. 5, 3), тобто людей, які знають походження багатства і як його використовувати згідно з Божою волею. А тих багачів, які вважають себе звільненими від Божого закону і від реалій людського життя, – гостро засудив і назвав безумними (пор. Лк. 12, 19).
По-друге, небезпека багатства проявляється у ставленні до інших людей. З одного боку, це може бути використання людей для власного зиску, приниження їхньої гідності чи навіть жорстоке ставлення до них. З іншого – шляхом підкупу нехтування правами людей для власної користі. Прикладів цього не треба далеко шукати, маємо їх достатньо на рідній землі.
По-третє, це вдавання якоїсь нібито особливої вартості та важливості власної персони тільки тому, що вона посідає великі багатства. Інколи доходить до смішного.
Автор цих рядків мав нагоду побувати в будинку дуже багатої людини і бачити ось таку дивовижу: усі металеві частини сантехніки у ванній були позолочені.
Шановні читачі! У цих кількох абзацах ми намагалися схематично дати відповідь на поставлені на початку запитання. Можна було сказати далеко більше, але нехай те, що написане, слугуватиме як вступ до солідних роздумів.
+ ЛЮБОМИР
