“Репортер” публікує 11 історію кохання у своєму конкурсі Love is…. Розкажіть нам свою реальну чи вигадану історію, збирайте лайки та вигравайте чудові призи. Конкурс приурочений до Дня святого Валентина. Всі умови конкурсу дивіться за цим посиланням.
Ти і осінь
Осінь… Вона то посміхнеться сонечком, то насупиться холодним вітром, то розплачеться рясним дощем. Вона непередбачувана і важко зрозуміти її характер, визначити своє ставлення до неї. Люблю я її чи ні? Не знаю.
Ти асоціюєшся з осінню. То привітний, усміхнений, з відкритою душею та обіймами зустрічаєш, то офіційно по-діловому, з холодним поглядом обриваєш розмову з півслова, то відвертаєш голову і вдаєш, що не помітив.
Я не можу тебе зрозуміти. Ти залежиш від осені.
Вона дмухнула сильніше і на землю впав каштан. Він не очікував, що колючий панцер його гордині, самолюбства, зверхності хтось зможе поламати і залишиться оголене тільце його внутрішнього світу, яке так прагне тепла, уваги, допомоги.
Ти часто одягаєш колючий панцер, а може, його взагалі боїшся зняти. Думаєш, що в ньому ти справляєш найкращі враження на оточуючих.
Але я знаю тебе іншим — добрим і уважним, готовим допомогти і підтримати, тобі буває боляче і одиноко, ти потребуєш розради. Твій внутрішній світ дарує тепло і любов, зігріває один тільки погляд. Мені це імпонує. Коли ти в панцері то мовчиш, відвертаєшся, відчужуєшся, коли без нього — також мовчиш, але уважно вивчаєш моє обличчя і я розумію мову твого погляду і твого серця.
Коли ти справжній — в панцері чи без нього? Не можу зрозуміти. Не можу забути. Ображаюся. Прощаю. Напевне, люблю.
Ти і осінь… Які ж ви схожі.
Наталя Тріщ
Голосуйте за цю історію за наступними посиланнями: Facebook/ВКонтакте
Comments are closed.