У неділю, 2 жовтня, усі вчителі України відзначають своє професійне свято. “Репортер” вітає їх підбіркою неординарних фраз із шкільних творів. Зі святом! Аби ви завжди згадували своїх учнів лише з доброю посмішкою! Отже:
«І тоді він узяв ніж і застрелився».
«За кущем біліло щось синє».
«Несподівано він почув чийсь погляд».
«Я сиджу з Марійкою. Вона з села. Я з нею дрижу».
«Козаки не дивилися смерті у вічі. Цього разу вони з посмішкою на вустах падали й ридали».
«В один прекрасний день Устим Кармелюк загинув».
«Уперше я познайомився із Остапом Вишнею у 8 класі».
«Турки відвели коней і зв’язали їм руки».
«Письменник помер, і тому своїх творів уже не пише».
«У нашу школу полюбляють приїздити письменники рідного краю та різні циркачі».
«Залицяльників Наталка відганяла прислів’ями та приказками».
«Іван з «Тіні забутих предків» сидів схвильований, співав хором і невпопад».
«Захар Беркут був настільки сильною особистістю, що міг тижнями не спати на цвяхах ялиці».
«Як тільки я знаходжу ключі до успіхів у навчанні, хтось міняє всі замки, і я знову отримую двійки».
«На головну героїню «Повії» П. Мирного казати «дурепа» — некоректно. Треба казати «людина з гуманітарним складом розуму».
«Кавалер з «Украденого щастя» І. Франка був настільки бідним, що подарувати своїй коханій нічого не міг, і він подарував їй своє прізвище».
«Він розумів свого собаку з першого його слова».
«У Карпа в «Кайдашевій сім’ї» була жінка Мотря, котра нічого не розуміла, зате робила все по-дурному».
«Баба Горпина скаржилась на радикуліт, проте вміла жваво ходити зігнутою».
«Герой повісті Коцюбинського так їй сподобався, що вона хитро закосила під жінку його мрії».
«У нього на необжитому острові було важке не тільки матеріальне, але й географічне становище».
«Кайдашиха шкодувала чоловікові їжу, бо не була його мамою».
«Остап Бендер лівим оком бачив краще, ніж чув правим».
«Вершник без голови» Майн Ріда переконує, що порушувати правила дорожнього руху — це бути без голови».
«Хлопець взнав по походці карету графа».
«По відношенню до свого коня Дон Кіхот був значно худішим».
«Гриця підвели вечорниці та бажання випити».
«Карпо мав роботящі руки, які при сварці перетворювалися у кулаки».
«Козак, щоб не заблукати в лісі, пересувався по деревах».
«Голова Оксани була заплетена у довгі коси».
«У собаки були голубі очі і рожеві щоки».
«Неподалік від нашого села був помнутий овес, там загорали свині».
«Тарас Бульба повільно встав і у такому ж темпі подивився на усіх козаків».
«Мері сподівалася на кохання, але у відповідь отримала муки».
«Коли я прийшла у школу 1 вересня, то вистроїлась біля нашого класу».
«Коли Тарас Бульба побачив Остапа, у нього піднялися нерви».
«На темному обличчі блукали її світло-блакитні очі».
«Чіпка на деякий час зумів забути вийти заміж за Галю і знову зробився гарним другом для друга дитинства Грицька».
«В центрі роману лежать позитивні герої».
«Повітря дуже змінилося, стало північно-західним, а не східним, як влітку».
«Засіяні озиминою поля і дерева».
«Мамині руки не можуть сидіти без діла».
«Микола Джеря був єдиний хлопець на селі, через те його й любили дівчата».
«З одного вікна виглядала перша половина города, а з другого — друга».
«На українську землю часто нападали татарські турки».
«Коли я закінчу школу, то буду любити її».
