Франківець Олег Дунаєвський – один із небагатьох в Україні майстрів мозаїки.
За фахом інженер-проєктант, одного дня Дунаєвський поїхав до Італії й там закохався у створення кольорових плит, пише Репортер.
Мистецтво на роки
Олег Дунаєвський навчався в університеті нафти і газу, потім два роки працював за фахом. Втім, завжди цікавився мистецтвом і тому вступив на навчання до Школи мозаїки Фріулі в італійському місті Спілімберго, за 100 км від Венеції.
«Це єдиний професійний заклад, який навчає майстрів мозаїки, – говорить Дунаєвський. – Коли я прийшов туди на екскурсію, то побачив, на якому рівні розвинене це мистецтво. Я був вражений і зрозумів, що хочу там навчатися. Саме навчання триває три роки, але я залишився ще на четвертий – це вже фактично робота у школі. Треба виконувати замовлення, які бере школа, брати участь у підготовці виставок».
Читайте також: Свідки минулих подій. Як двоє сестер їздять Україною і шукають старі хати (ФОТО)
За словами майстра, перевагою навчання у школі є те, що там вивчають тільки ті предмети, які потрібні для спеціальності, нічого зайвого. На тиждень по 16-20 годин присвячували саме мозаїці. Навчання – італійською, її Олег вивчив уже в Спілімберго.
«Мова – це єдина вимога, щоб навчатися в школі, – розповідає Дунаєвський. – Вступити дуже легко, іспитів немає. На мою думку, хоч школа дає дуже високий рівень знань і має давню історію, але зараз Італія просто переповнена майстрами, і роботу в цій галузі знайти важко. Тому там навчається багато студентів з інших країн, де конкуренція в цій сфері не така велика».
В його групі були студенти з Франції, Нідерландів, Словенії, Греції, були й 40-річні. Навчання у школі недороге, лише 600 євро в рік.
Читайте: Хліб, круасани, багети й булочки. Як проходить день у франківських пекарів (ФОТО)
«Ця школа – гордість регіону, тому спонсорується місцевою владою. Тож, треба заплатити тільки за запис – двічі на рік по 200 євро і 200 євро за матеріали на екзаменаційну роботу, яку потім можна забрати», – говорить майстер.
У містах регіону, де мешкав Дунаєвський, всюди можна знайти мозаїку: на вулицях, будинках, фонтанах. В Україні, каже, такого не побачиш.
«У нас мистецтво мозаїки розвинене дуже поверхнево. І наші матеріли значно поступаються якістю, – говорить Олег. – Хоч в Україні мозаїка вперше з’явилася ще за часів Київської Русі. Коли будували Софійський собор, то приїжджали майстри з Візантії і робили класичні мозаїки. Масштаби були такі великі, що поруч мусили побудувати смальтоварню, щоб не везти стільки матеріалу. Потім розвиток цього мистецтва завмер до радянських часів».
За словами майстра, радянська влада побачила в мозаїці хороший інструмент, бо вона довго зберігається. Таке мистецтво може прикрашати будівлі сотні й навіть тисячі років.
«Я бачив мозаїки, яким більше двох тисяч років і вони збереглися в доброму стані, – розповідає Дунаєвський. – Час зруйнував все – стелі, стіни. Ніяких слідів, що над мозаїкою колись був будинок. Просто поле й посеред нього – мозаїчна підлога. Цим мене й підкупає це мистецтво: треба багато часу, щоб створити мозаїку – більше, ніж картину. Але готова мозаїка – то вже на роки».
Кобринська чекала довго
Після закінчення навчання, у 2014 році, Олег повернувся в Івано-Франківськ. Можливість залишитися в Італії була, але він хотів привезти своє вміння в рідне місто. Тож відкрив свою студію, де робить мозаїки і навчає інших охочих.
«Я проводжу професійні курси, – каже майстер. – До мене приїжджають люди, які мають досвід у мозаїці, але хочуть поглибити свої знання. А бувають і початківці. Приїжджають на тиждень, і ми зранку до вечора працюємо експрес-курсом. Вони дізнаються теорію, практичні нюанси, де які матеріали брати, які інструменти використовувати. І виконують одну роботу в обраній техніці. Виходить курс ознайомлення або підвищення кваліфікації».
Навчання коштує 4500 грн. Також є абонементи для франківців, можна домовитися про майстер-класи у будь-який день тижня. Крім того, Олег Дунаєвський робить мозаїки на замовлення, але, каже, люди цікавляться не дуже часто. Переважно замовляють невеликі елементи оформлення.
Коли диригент – це характер. Михайло Савка створив у Франківську понад 20 хорів (ФОТО)
Недавно Дунаєвський зробив мозаїку для міста – портрет письменниці Наталі Кобринської, який висить на стіні на вулиці Труша. Ідея виникла в активістки Марії Козакевич, вона й знайшла фінансування. Ескіз малювала франківська художниця Марта Пітчук.
«Мозаїку я створював уже за ескізом, – розповідає Дунаєвський. – Труднощі були з тим, щоб повісити роботу. Хоч для міста це нічого не коштувало, але дозвіл не давали. Саму роботу виконували два місяці, а потім ще три просто чекали дозволу. До речі, ми його так і не отримали – просто власники магазину, який там розташований, запропонували зняти свою вивіску, а натомість повісити портрет Кобринської».
Найближчим часом майстер не планує робити мозаїки для міста, хоч хотів би.
Ціна залежить від кольору
Майстерня Олега Дунаєвського розташована в одному з житлових будинків. Всередині просторо, на стінах висять його роботи. На столиках під стіною розкладені незакінчені мозаїки його учнів.
«Кожна робота відрізняється від попередньої. Останньою я зробив копію римської мозаїки з італійського міста Аквілея, – каже Дунаєвський. – Там у соборі більше 100 квадратних метрів підлоги вкладені мозаїками. Римська мозаїка робиться для підлоги, з мармуру, бо в ті часи інших матеріалів не було. Сюжети нейтральні – тварини, орнаменти. А оцю роботу я виконав давніше, це елемент української вишивки, але в сучасній техніці. Мозаїка зроблена не в одній площині, вона об’ємна, на відміну від вишивки».
Матеріали Олег Дунаєвський замовляє з Італії, бо у нас таких не знайти. Показує кольорові зразки смальти. Найдорожчі кольори – людського тіла: бежевий, світло-рожевий. Також дорогі золотисті, бо туди входять частинки справжнього золота.
Слово лікує біль. Ольга Андріяшко – про літературну студію для жінок у Франківську
«Найчастіше для мозаїки використовують мармур або інші схожі породи, а з рукотворних – смальту, – розповідає Олег. – Це спеціальне кольорове скло, яке виготовляють для мозаїки. У нього додають два види речовин: для того, щоб було непрозорим, і щоб отримати потрібний колір. Саме виготовлення матеріалу досить складне, вартість велика».
Спочатку майстер розбиває шматки мармуру чи смальти спеціальним молотком. Потім шматочки потрібного розміру приклеює на поверхню ескізу клеєм для плитки.
«Час, який витрачається на мозаїку, різний, – каже Олег Дунаєвський. – По-перше, залежить від складності ескізу: чим більше дрібних деталей, тим довше. По-друге, від кількості кольорів, чим більше плавних переходів, тим більше часу йде на підготовку матеріалу. Також впливає і сам матеріал».
Олег Дунаєвський – не єдиний майстер мозаїки на Прикарпатті. Наприклад, є ще отець Євген Андрухів, він теж навчався в Італії, а тепер створює роботи на релігійну тематику. Але мозаїка в нас все ще мало розвинена, тож працювати є над чим.
