Je suis Грибовичі: Львів’янка закликала українців мінімізувати свій вклад у гору сміття (ВІДЕО)

Після трагедії, що трапилася на Грибовицькому сміттєзвалищі у понеділок, 30 травня, львів’янка Ірина Миронова звернулася до українців із закликом мінімізувати свій вклад у гору сміття. Пост Ірини у мережі Facebook з кожним днем набуває все більшої популярності, а Львівська бізнес школа навіть створила плакат з конкретними порадами.

Нагадаємо, 30 травня близько 15:30 на найбільшому в Україні Грибовицькому сміттєзвалищі стався масштабний зсув сміття. Під завалами опинилося троє рятувальників. За словами рятувальників, обвалилося близько 100 тис. метрів кубічних сміття, внаслідок чого прорвало дамби, які стримували токсичні рідкі відходи. Надзвичайники укріплюють береги озер, які знаходяться на території Грибовицького сміттєзвалища, щоб запобігти витоку інфільтратів та гудронів. Напередодні на сміттєзвалищі сталася масштабна пожежа.  Її вдалося ліквідувати вранці 30 травня.

Грибовицький полігон твердих відходів розташований одразу за Львовом. На території сміттєзвалища зберігається від 200 до 500 тисяч тонн гудронів – відходів виробництва Львівського дослідного нафтомаслозаводу. Якщо гудрони потраплять у ґрунт,  це може спричинити отруєння підземних вод і усіх джерел води навколо сміттєзвалища.

“Je suis Грибовичі, бо в тій горі є і моя гірка, – написала Ірина Миронова.

Ця гірка починається для мене ще в супермаркеті. Звідки щодня приношу продукти, запаковані в упаковки, які не піддаються переробці; приношу речі, які рано чи пізно доєднаються до гори.

Я підкормлюю гору рештками їжі, лушпинням картоплі і моркви, ягодами з компоту і іншими “смаколиками”, наївшись яких гора відригує метаном, а той часом спалахує.

До гори я докладаюсь і поза домом: кава на виніс і обов’язково з кришкою та додатковим тримачем, щоб в руку не пекло, латте чи лимонад в кафе не пристойно пити не через соломинку, а в особливо вишуканих подадуть навіть дві.

В дорогу я куплю нарізку сиру на пластині з спіненого полістиролу, бо переймаюсь естетикою нарізки.

А ще куплю свіжовипечені еклери у великому прозорому контейнері, щоб не пом’ялися.

Це те, що пригадала, а скільки неусвідомленої упаковки і тари знаходить свій шлях до гори через мене?

Вдома я звичайно сортую папір, скляні та ПЕТ пляшки, частину одягу відвожу в контейнери “Оселі”. Але це мізер в порівнянні з моїм вкладом у Гору.

Зазвичай Гора далеко, я її не бачу. А от останні кілька днів Гора нагадала про себе, змусила глянути на себе з усіх ракурсів так видовищно закутавшись в дим, підступно оголовши плече та затягнувши в свої шати людські життя. Цього їй вочевидь замало: для повноцінного перформансу потрібне активне залучення глядачів, тож вже кілька днів у кожнісінькому подвір”ї Львова ми створюємо міні-копії грибовицької гори, до себе гора його вже не приймає.

Ми можемо і далі волати, що у всьому винна влада, але гірки в подвір”ях і гора в Грибовичах від цього не зменшиться. Щонайменше найближчий тиждень гора не прийме наші гірки. І якщо ми не хочемо потопити наші подвір’я в смітті та смороді, то хоча б на тиждень (це мінімум, а по хорошому і на завжди) маємо перейти в режим “нуль сміття” в загальний смітник, аж допоки не відновиться робота сміттєзвалища.

Ось те, що я планую робити і вас закликаю:
– всі відходи рослинного походження і рештки їжі збиратиму в окремий контейнер і відвозитиму в компостну яму на дачі.
– в магазин ходитиму з своїми торбинками і контейнерами, не братиму кульочків і рукавичок, порційних товарів власного пакування в супермаркетах.
– якщо є вибір, купуватиму лише в тій упаковці, що можна здати на переробку у Львові (картон, PET-тара, скло, алюміній, метал)
– якщо нема, то в тій упаковці, що має найменший об”єм порожньої упаковки.
– каву на виніс купуватиму лише якщо маю своє горня багаторазового використання.
– сміття, що не переробляється у Львові (більшість упаковки, багатошарові пакети, буду полоскати від залишків їжі і ретельно спресовувати, щоб хоч меншою за об”ємом була моя гора і росла вдома, а не на подвір”ї.

Сподіваюсь, що деякі з цих заходів і на довше приживуться.

Львівський бізнес теж зараз може багато зробити з цього списку. А може навіть придумати і кращі рішення. Зокрема, шановні ресторатори, подумайте над роздільним збором залишків їжі, вилучіть з продажу соломинки, пропонуйте відвідувачам купити собі багаторазове термогорня і лише з ним брати напої на виніс, ну і сортуйте і здавайте на переробку, те що переробляється, а все інше хоча б пресуйте.

Супермаркети, будь ласочка, вилучіть хоч на тиждень з торгового залу одноразові рукавички, свої нарізки запаковані на/в пластикових дощечках, лоточках, контейнерах.

Єдине, в чому я звинувачую владу, так це те, що досі не започаткували цей важкий діалог з мешканцями і бізнесом про походження сміття, про те, куди воно йде і скільки це коштує в грошах, в якості довкілля, в здоров’ї людей. Скільки коштуватиме цивілізоване поводження з відходами і чому рано чи пізно тарифи повинні зрости і сильно, якщо ми хочемо, щоб в місті з”явився сміттєспалювальний завод. Але перш ніж шукати місце під новий полігон чи гроші на завод, треба розробити і впровадити спільний план дій зі зменшення генерування сміття, що є, зрештою, пріоритетом в ЄС.

Je suis Грибовичі. Я гірка в горі. Я крапля в океані. Мої маленькі дії і вибір мають значення. Ваші теж. Ну ви пам’ятаєте”.