У ніч з 9 на 10 липня в одному з павільйонів Національного комплексу «Експоцентр України» відбувся показ сонОпери «НепрОсті» за однойменним романом Тараса Прохаська в рамках арт-програми фестивалю Atlas Weekend.
Ілля Розумейко, натхненний прем’єрою у Києві, поділився у мережі Facebook, як вони з Романом Григорівим 4 роки творили сонОперу за Прохаськом “Непрості”.
“Весною 2012 року ми з Roman Grygoriv зробили перший варіант лібретто опери “непрОсті” за Тарасом Прохаськом.
2012 – рік закінчення консерваторії, період, коли у студентів зникає будь-яке бажання займатися музикою. От і ми були занурені у зовсім немузикальні процеси: в офісі турецької компанії Alia Holding на оболонській набережній ми продавали мармур та граніт. Кораблі із індійським мармуром та китайським гранітом наближалися до нас через індійській океан та червоне море, через Суецький канал та Босфор до української митної сцилли та харібди – Одеського порту, і ми найбільше думали про те, як нам визволяти наші контейнери з цієї пастки, вчасно доправивши їх до точки призначення: чабанських заводів, вишгородських чи конча-заспівських вілл. Загублена серед митних інвойсів, бюджетів, субпідрядних та транспортних договорів, синя папочка із роздрукованим текстом роману “НепрОсті” залишалась єдиним нагадуванням про те, що десь іще існує світ мистецтва, до я кого ми колись належали.
Час пройшов, компанія збанкрутувала, офіс закрився, папочка загубилася. У травні 2016, перед початком PORTO FRANKO Gogol fest, у розмові з нашим безцінним прес-директором Танюшею Tanya Doroshenko у Франківську ми згадали про цю ідею – опера за Прохаськом, і наступне інтерв’ю з Тарасом Yura Palyvoda розпочав з питання: “Так що, розкажіть про оперу “НепрОсті”? Коли прем’єра?”. Тоді ж у нас зявилась фантастична непрОста, дівчинка Kat Mizina, яка виявилася першою, другою і третьою Анною одночасно. Йшов перший день нашого антиглобалістичного PFGF, ми несли контрабас із філармонії на головну сцену дівчатам з Dakh Daughters і випадково натрапили на ще одну Танюшу Tetyana Troitskaya: вони читала уже цей же “непрОстий” роман і розповіла про липневу ідею Влада Троїцького (людини що дуже вчасно пояснила нам що вже нема часу займатись квінтетами, а час писати опери))) – павільйони ВДНГ наповнені “непрОстими”.
Ну, і далі вибору уже не було, ідею, про яку ми думали на протязі чьотирьох років довелося втілити за тиждень, підготувавши шестигодинний перформанс-колискову із трьох “Анн”. Роман Прохаська отримав форму першої в історії світової музики сонОпери – пледно-матрасний концертний зал засинав та прокидався під звуки квадромузичного інструментарію: toi piano, яке приїхало до нас з Нью-Йорка через Китай та Відень, розстроєне піаніно, випадково знайдене на ВДНГ, рояль із легендарного Ворзеля, старий контрабас, рипляча скрипка та розстроєнна гітара з театру “Дах”, наша геніальна віолончель Жанна Марчинская, містичний голос Yunjia Cheng, ударник-шаман Андрій Надольский та актор-мольфар Дмитро Ярошенко. Отака непрОста історія, і ми віримо у те, що вона ще продовжуватиметься, адже “все, про що думаєш, можливо”.
