З початку повномасштабного вторгнення Василь Сметанюк був волонтером – їздив до хлопців на фронт, дивився як відбувається все. А за пару місяців вирішив піти у Збройні сили України, стати військовим капеланом. Нині він – капелан 77 батальйону 102 бригади ТрО, пише Репортер з посиланням на пресслужбу 102 бригади.
Я пішов в армію не для того, щоби когось змінити чи навіть навернути, приклеїти до віри. А навпаки – дати своїм прикладом, прикладом своєї віри, прикладом свого життя показати, що в мене так само є сім’я, дитина і я пішов на війну так само свою державу захищати, – говорить Василь. – І якою б не була ситуація, так само допомагати військовим. Хтось боїться армії, хтось не хоче йти – сидить вдома, втікає. Але хто, як не ми можемо зупинити того ворога. Я думаю, якби кожен так само діяв по нинішній час, як на початку повномасштабного вторгнення, ми би багато чого могли зробити.
Василь Сметанюк каже, найважчою на війні є смертність.
Бо ти живеш з хлопцями, працюєш з ними, розмовляєш. Вони розказують свої думки, плани, і стає тяжко, коли потім бачиш його вже мертвого. Також важко дається розлука, коли ти – далеко від дому.
Читайте також: Вони загинули за Україну. Боєць Інтернаціонального легіону Едвард Волтер Вілтон на позивний «Ганс»
Я бажаю, щоб кожен чоловік, який нині є вдома, переоцінив свої можливості, подумав: хто, як не я, сьогодні маю до рук взяти зброю, хто, як не я, сьогодні має піти у перший бій і дати приклад. Сьогодні жертовність людей палає, але не настільки сильно, – каже Василь Сметанюк. – Війна має свої плюси і мінуси. Маємо загиблих, маємо героїв. Колись будуть складати легенди про те, як хлопці зупиняли живим щитом москальську орду. Мета цієї війни – перемога, щоб ми отримали мир, щоби отримали то наше життя, яке мали до війни, щоби мали нашу цілу державу, щоби жили спокійно і щоб я знав, що мої діти вже ніколи не будуть воювати.
Капелан називає три речі, які вважає важливими у цій боротьбі. Перше – відвоювати усю цілу нашу Україну. Друге – відплатити ворогу за наших хлопців, які загинули. А третя річ – страшна, але дуже важлива – померти героїчною смертю не марно.
Читайте також: Родинам, які переживають втрату військового. Куди звертатися
