Франківський “кіборг”, повернувшись з війни, одружився з молодою поетесою (Фото)

Днями єдиний “кіборг” міста Івано-Франківська одружився з молодою поетесою.

“Взаємне бажання побратися виникло в нас вже при першій зустрічі,– кажуть молодята. – Але через бойові дії на Сході реалізувати задумане вдалося лише через 10 місяців після знайомства”.

Наречений – серйозний, цілеспрямований і вольовий. Справжній боєць. Наречена –  людина творча, пише вірші, обожнює співати та цікавиться кулінарією.

Цих двох половинок завжди буде об’єднувати любов до рідної землі, здоровий спосіб життя, однакові моральні принципи та спорт.

Тарас і Галя все життя жили в одному мікрорайоні, ходили в один магазин за покупками, бігали на одному стадіоні та обоє займалися східними єдиноборствами.

Але познайомити їх змогла тільки війна, коли Тарас перебував на навчаннях на Яворівському полігоні.

Весілля не робили, кажуть молоді люди, бо в такий важкий для країни час немає на нього ні сил, ні коштів, ані здоров’я. Лише скромно розписалися та повінчалися у церкві.

А на символічний обід запросили лише найближчих: батьків та рідних. Не було ні феєрверків, ні типових гульок чи вульгарних конкурсів, ні тамади, ані весільного торта із шоколадними фонтанами. Лише скромний обід, а замість стандартних сороміцьких коломийок лунала пісня “Десант” у виконанні нареченої. А ще тост за тих, хто вже ніколи не повернеться з Донецького аеропорту живим.

Тарас каже, що мрія повінчатися з коханою – це, єдине, що хоч трохи зігрівало його в тридцятиградусний мороз, коли вони із солдатами 80 аеромобільної бригади під час оборони Донецького аеропорту засинали на бетоні під обстріли танків, Градів та Ураганів.

Галя каже, познайомившись із солдатом, усвідомлювала що Тарас їде не просто в найгарячішу точку передової, а їде у саме пекло війни, і що повернутися звідти неушкодженим практично неможливо. Але вороття назад уже не було.

Вже тоді вони кохали одне одного до нестями і поклялися бути разом, але було не до одруження, – треба було боронити рідну Україну.

15 січня цього року, виконуючи бойове завдання на вежі Донецького аеропорту, Тарас був важко поранений осколком від танка. Пробило легеню, діафрагму, печінку та нирку. Останню врятувати на жаль так і не вдалося.

Але складні життєві перипетії не зламали їхню любов. Перебуваючи в реанімації Тарас з останніх сил набрав Галин номер. Вона примчала у лікарню на Схід. З тих пір вони нерозлучні.

Галина каже, що про такого як Тарас мріяла усе життя. На запитання, чим дівчина покорила серце кіборга, десантник жартує:

“Галя дуже класно робить вертуху.” (Дівчина – кандидат в майстри спорту по тхеквондо ВТФ).

Коли запитуємо про плани на майбутнє – молода мріє видати збірку своїх поезій, а молодий реалізувати себе в комп’ютерній сфері, оскільки з армією довелось попрощатись за станом здоров’я. А ще думають про продовження роду.

Цікаво, що в келихах молодої пари замість традиційного шампанського був звичайнісінький сік. А усім, хто побував у АТО наречений радить: “Те що ви захищали Україну– не привід спиватися”

Тараса відпустили з лікарні лише напередодні весілля. І попереду у нього ще довгий курс реабілітації. Але кохані не падають духом. У них є любов.