Будиночки у кінці вулиці Чорновола, неподалік військової частини Нацгвардії, запланували ще за часів СРСР. Збудували за Незалежної України як тимчасове житло для військовослужбовців та їхніх сімей. Однак, ця “тимчасовість” тягнеться вже 25 років. Станіславське ТБ оглянуло умови, в яких живуть військові авіатори.
Нещодавно до журналістів звернувся офіцер Збройних Сил України, військовий льотчик Борис Заболотний. Він розповів про важкі умови, в яких перебуває будинок, виділений йому державою – жахлива каналізація, дах, стіни та підлога у плачевному стані.
А минулого четверга каналізаційну трубу вкотре прорвало і всі відходи звідти заповнили ванни мешканців.
Та це не єдина серйозна проблема військових та їхніх родин. Як виявилось, їхнє помешкання “підвисло у повітрі” – не перебуває на балансі у жодної комунальної служби. Усі ремонтні роботи люди проводять самостійно, хоч права на приватизацію будівель у них немає.
Будиночки отримували опалення від частини Національної Гвардії, що знаходиться неподалік. Але там з ладу вийшов котел, і в частині прийняли рішення відключити будинки льотчиків від опалення. Таким чином, мешканці були змушені ставити у квартирах автономне опалення, при чому повністю за свій кошт. Жодних компенсацій чи знижок ніхто не отримав.
Проблеми із каналізаційною трубою тут почались ще минулого року. Однак досі це питання не вирішено.
“Проблеми з цією трубою тягнуться вже рік, – розповідає дружина Бориса Заболотного пані Галина. – Спочатку нам говорили, що не можуть знайти центральний колодязь, у який все стікає з трьох наших будиночків. Минулого року ми зверталися у “Водоекотехпром”, але нам відмовили, тому що ми не стоїмо у них на балансі. Після цього наші дівчата ходили в КЕЧ (комунально-експлуатаційна частина – ред.), і вже КЕЧ вмовив “Водоекотехпром” відкачати відходи.
У КЕЧі скаржаться на брак коштів. Тому вони не можуть вирішити проблему із трубою та каналізацією, – додала вона.
Варто зазначити, що КЕЧ повинен займатися благоустроєм, але, за словами мешканців будиночків, прибирають вони самостійно. Лише раз в рік хтось із частини може прийти і поприбирати прибудинкову територію.
“У КЕЧі нам теж кажуть, що ми у них не на балансі. Вони пояснюють, що передали нас кілька років тому на баланс Водоекотехпрому. Однак там від нас відхрещуються. Кажуть, що ми не числимся там по жодному документу. Але “комуналку” ми платемо в КЕЧ за те, щоб нам прибирали, а за стоки труб платимо у “Водоканал”, – каже жінка.
Минулого року виявилось, що стоки військових будиночків не входять до центральної труби міста.
“Місяць тому знайшлася схема наших колодязів. І з цією схемою наш Любомир Йосипович (Любомир Дяків – керівник будинку управління КЕЧу) їздив у Водоканал. Там сказали, що нас не візьмуть, тому що треба шукати прорив. Вони до нас приїжджали і запускали “ракети”, рили яму і пошкодили кабель, який вів до льотної частини і, таким чином, залишили її без світла. За це з них стягнули дуже великий штраф, тому що вони рили не на своїй території. Це не було узгоджено ні з війською частиною, ні з КЕЧ. Останні просто “умили руки” – вони сказали, що не були поінформовані про розкопки, – розповіла пані Галина.
“У четвер в 6 годині набралось півванни, м’яко кажучи, каналізаційних відходів. Ми зателефонували Дяківу, але він нам сказав, що він в селі буде лише завтра. Наступнного дня ми знову до нього зателефонували, а він нам каже “Добре, я знаю. А що, ще не пробило?”, – згадує вона. – Я там Доместосом залию, бо сморід страшенний, а в мене маленька дитина. Воно трохи злиється, а через півгодини знову набирається. Ми ледве вмовили “Водоекотехпром”. Ті приїхали і зробили все, що могли. Почистили нам люк, а за все решта відповідає КЕЧ.
“Вони (КЕЧ – ред.) нас годують все літо, що проблемну трубу поміняють. В результаті минулого вівторка вони приїжджали її чистити. Тобто вони її дротиком прочистатять на два дні. А ще пообіцяли наступного тижня приїхати, залізти під підлогу, тому що, як вони кажуть, в них є труба, і поміняють її. І це тягнеться від червня, – скаржиться Галина Заболотна.
Ремонт даху також входить до обов’язків КЕЧу, але вони нічого не роблять. Аргументують це тим, що нема коштів.
“Навіть коли ми зібрали свої кошти на новий шифер, вони нам нікого не прислали, щоб його поміняти. Наші хлопці, офіцери, самі лізли на дах і робили всю роботу. Дах був у такому стані… Коли ви виходите на горище, дивитесь вгору і бачите величезні дірки. Він протікав усюди. Дівчата, які живуть на другому поверсі, під час дощу тазики розставляли по хаті”, – розповіла жінка.
До міської влади мешканці будиночків звертались щодо опалення. Офіцери писали листи, але у відповідях зазначалось, що будівлі ніде не перебувають на балансі. З Міністерства оборони відповідей взагалі не було.
“Цього року виходить експлуатаційний термін будинків. Жодна перевірка не оглянула, в якому стані будинки і чи можна їм продовжувати термін. А території військові, які були по Франківську, всі забудували. Ці ділянки здали в оренду забудівникам і не надали нам жодної квартири. Тобто, ви собі чекаєте своєї черги, то й чекайте далі”, – каже пані Галина.
Нещодавно в сусідки родини Заболотних обвалилась стеля. А три роки тому – в іншої сусідки, – ванна провалилась у підвал.
Мешканці намагались самостійно домовитись із керівництвом “Водоекотехпрому”, аби ті взяли будиночки на баланс. Але у відповідь отримали відмову.
До зими будинок не готовий. Два роки тому тут протікали водопровідні труби і в коридорах утворювались справжні гейзери. І офіцери власноруч зривали підлогу і обмотували труби резиною, а згодом і повністю поміняли їх.
Comments are closed.