Цього разу Репортер відзначає івано-франківських вчителів, батьків учнів та жіночу сотню Прикарпаття.
Вони вже не вперше організували чудову акцію – ліпили вареники для бійців на Сході.
Ідея ліпити вареники для бійців прийшла франківському волонтеру Михайлові Бойчуку. Разом з дружиною Світланою Костів, головою жіночої сотні Прикарпаття, він шукав приміщення, де можна було б це втілити.
«Спочатку ми хотіли ліпити вареники у нас вдома. Але там немає місця, у нас маленька дитина. Тому шукали приміщення, – розповідає Світлана Костів. – Михайло поговорив з директорами шкіл і вирішили робити це в них. Просимося – хто приймає, туди йдемо».
У січні вареники ліпили в школі-гімназії № 3. Працювали вчителі, персонал школи, батьки учнів та жіноча сотня – десь приблизно 100 людей. Минулого тижня, у п’ятницю, коли дітей відправили на карантин, акція пройшла у школі № 10.
Крім тамтешніх вчителів, долучилися ще й мешканці села Узина Тисменицького району – їх привезли на автобусі, все організувала селищна голова. Також наліпили вареників у селі Нижній Струтинь на Рожнятівщині й привезли волонтерам.
До того ж, на Донбас передають не лише вареники. Відправляють бійцям і голубці, вушка з м’ясом (так патріотично називають пельмені), кров’янку. Минулого разу зібрали десь 800 кг. Гостинці захисникам везе Михайло Бойчук.
«Хлопці телефонують ще за два дні до приїзду й питають, чи я буду, – говорить Михайло. – Вареники зі смальцем, тому стоять довго. Місяць минув, а хлопці з деяких підрозділів ще доїдають. Вони розтягують задоволення, кажуть, що це з дому і тому – найсмачніше».
Бійці «Грибної роти» стали людьми тижня за версією “Репортера”
У березні далі готуватимуть українські страви, але ще не знають, у якій школі. Кличуть долучатися всіх охочих.
«Борошно, картоплю та інші начинки закуповують посадовці, знайомі бізнесмени. Інколи додаємо власні кошти, – каже Світлана Костів. – Дуже бракує смальцю, ним ми заливаємо вареники, бо інакше їх не довезти. Останнього разу натопили вдома 400 л. Тому будемо раді допомозі».
Тішить, що є ще «невтомлені» та небайдужі. Навіть на фото видно, як натхненно, з посмішками працюють люди, допомагаючи тим, хто на фронті. І це дуже добре. Бо з кислим обличчям перемогти неможливо.
Comments are closed.