Таємнича і загадкова, але водночас — зрозуміла, душевна, проста і людяна є дизайнер одягу у стилі етно-модерн Любця Чернікова.
Млію від задоволення, як бачу людину колоритну. Ти її щось питаєш, а в неї в очах — уже всі відповіді, пише Міст.
— Ви належите до українських дизайнерів, котрі працюють в етностилі. Самобутня і цікава Любця Чернікова має свій почерк. Щось є схожого з Роксоляною Богуцькою?
— Не думаю, що ми схожі за стилем викладу, хіба тим, що використовуємо вишивку. Хоча цього разу ми взяли у нову колекцію Борщівську вишивку, яку ніколи не використовували у роботах раніше, а Богуцька її переважно бере до суконь і блузок. Раніше ми брали «Петриківку», переробляли низинку, лічильну гладь, тепер взяли Борщівську вишивку. Це що стосується вишивки. Щодо схожості стилів у дизайнерів, то погоджуюся, що є такі торгові марки, які люблять підглядати, як працює хтось і собі то використовує. Ми так ніколи не робимо, бо не працюємо, як хтось.
— Ви гуцулка?
— Живу в Івано-Франківську, тато — з Сибіру, мама звідсіля, але не з гуцульських країв.
— Вишивка зараз є особливо популярною і люди з різних реґіонів України купують собі те, що подобається. Якщо врахувати, що вишивка — це особливий код і зміст, чи можна купувати собі те, що «впало у вічі»?
— Складне питання, бо кожен має розуміти, що він собі обирає й одягає. Значення має кожен одяг, навіть без вишивки. Бо й звичайна сорочка має свою енергетику. А якщо на ній є зображені якісь знаки, та ще й уручну вишиті близькою тобі людиною — бабусею чи мамою, або може то якась старовинна сорочка роду, то ця сорочка стає оберегом для того, хто її носить. Тому кожен обирає собі, що одягати і носити.
— У вас ручна чи машинна вишивка?
— Використовуємо як ручну, так і машинну у своїх роботах.
— У ваших виробах є і плетені деталі…
— Так. Використовуємо різні техніки, щоб досягнути нового бачення.
— Етно — тільки українське?
— Працюємо в українському етно, але зараз важко відділити вишивку й елементи етностилю українського від інших народностей. Навіть розбити по реґіонах України тепер важко. Все вже змішано, зміксовано.
— Коли створюєте модель, на яку жінку орієнтуєтеся?
— У мене такого нема взагалі. Створюю те, що подобається насамперед мені, а згодом пропоную людям. Речі купують. Але ми вже дослідили у Facebook, що наші клієнтки — жінки здебільшого віком 25-35 років. Та я не думаю собі: «Ага, то має бути така жінка, яка має одягнути таке чи таке». Ні. Працюю з матеріалом. Беру в руки гарну тканину і починаю з нею кроїти, шити. Настає момент, коли розумію — ось, воно. Так створюються речі до колекції.
— У вас такі цікаві назви колекцій: «Гуцулка Ксеня», «Зимна», «Бо. Любов», «В.Іра»…
— Нова колекція називатиметься «Сьогодні». Бо сьогодні — це мить між учора і завтра, і це єдине, що має значення. Така філософія.
— Чому у вас обличчя колекції «Гуцулка Ксеня» — білявка? Може бути гуцулка білявкою?
— Це моя подруга Таня, родом із с. Микуличина. Вона — правдива гуцулка. Адже гуцули — не обов’язково брюнети.
— Колекція «Сьогодні» — це етностиль, актуальний сьогодні?
— Бачите, ви пов’язуєте етностиль із назвою. А я так не думаю. Та і дизайнери переважно не дають назви своїм колекціям. То я щось так називаю і чому, пояснити не можу. Така філософія лягає під руку саме тепер.
— Український етностиль змінюється, вдосконалюється? Бо вишивка дуже популярна, але вона ніби з діда-прадіда…
— Якщо використовуємо автентичну стару вишивку, якийсь орнамент — з музею чи з дослідницьких книжок, завжди його трансформуємо й обробляємо на свій лад. Можемо змінювати кольори, переробляти чи доробляти. Робимо таке, як ми собі його бачимо. Бо автентика — то лише основа для роботи. Використовуємо вишивку з різних реґіонів. Буває, що люди до нас звертаються зі своїми родинними вишивками, аби їх переробити чи відшити, осучаснити, стилізувати.
— Вишивка зовсім недавно завоювала чільне місце не лише в українській моді, а й на подіумах світових центрів моди. Етно в моді — це надовго?
— Наразі так є, а як буде — хтозна.
— Ви носите свої речі?
— Так, ношу. Буває, що повально ношу все таке зацяцьковане-вишите, а часом можу й узагалі не одягати. У художників, знаєте, своє бачення. Часом воно приїдається і хочеться чогось зовсім іншого.
— Тобто вишивку можна одягати і на будній день? Не лише на свято?
— Переконана, що кожен день — це й є свято! У цьому і філософія нашої нової колекції: не відмовляти собі бути щасливим та святочним сьогодні!
Розмовляла Ірина Кушинська
