Останній час в Івано-Франківську багато говорили про велосипеди. І про майбутній міжнародний велофорум, і про бажання перетворити місто на роверову столицю України. А от про роботу громадських організацій у цій сфері, а також реальний стан велоінфраструктури і плани комунальників взявся дізнатися «Репортер».
Інфраструктурні пазли
Працювати над велотематикою в комунальному департаменті почали у 2014 році. Наприкінці того ж року прийняли програму розвитку велоруху. Роботи почали у 2015-му.
З того часу облаштували велодоріжку на одному боці Галицької, на вулиці Довженка і на Набережній. Нанесли велосмуги на Новгородській і Тичини. На перехресті Коновальця-Сахарова першими у Східній Європі облаштували байк-бокси – кишені для велосипедистів, які дозволяють їм стояти на світлофорі попереду автівок, а відтак бути помітними для водіїв. З’явилися спільні смуги для роверистів і громадського транспорту на Січових Стрільців, Новгородській та Дністровській.
«Відверто кажучи, зараз у нас дуже мало велоінфраструктури, – каже начальник відділу дорожньої інфраструктури Мирослав Федорків. – Але треба розуміти, що у жодному місті за ніч не з’явилися всі велодоріжки. Це робота не на один рік».
А ще кажуть, хаотична, на перший погляд, поява її елементів – продуманий план. По-перше, зважають на те, куди їздять ті велосипедисти. Дослідили, що рух відбувається за двома напрямками. Радіальним – з дому на роботу і назад, а це мікрорайони-центр. Кільцевим – навколо історичного центру, це кільце поєднує рекреаційну і транспортну функції. Саме ці напрямки є пріоритетними для побудови велодоріжок і велосмуг, аби підвищити безпеку велосипедистів. Центральна частина міста, кажуть, дружня для двоколісників.
Вулиця Івана Павла ІІ
Друге – виходять з можливостей міського бюджету. «Розуміємо, що бюджет не може бути виключно інфрастурктурним, місто має й інші витрати. Тому намагаємося максимально раціонально використовувати кошти. Наша політика – на тих вулицях, які реконструюють чи будують, з’являється велоінфраструктура, – пояснює Федорків. – Реконструювали тротуар Галицької – зробили велодоріжку. І так, пазлик до пазлика, з часом складеться цілісна картина».
Вартість велоінфраструктури порахувати важко, оскільки вона включена у загальні проекти. Єдине, на що закладають кошти – власне проекти. «Зазвичай це кілька тисяч гривень, – каже комунальник. – Сума копійчана, якщо взяти до уваги, скільки життів може врятувати велодоріжка».
Цьогоріч, за планом комунальників, у Франківську з’явиться велодоріжка на парному боці Галицькій (від АС-2 до парку Військових ветеранів). Минулого року на вулиці Івана Павла ІІ застосували принцип «дорожньої дієти» – замінили чотири дорожні смуги роздільною смугою, острівцями безпеки, кишеньками, паркомісцями й велосмугами. Цього року там зроблять капремонт, а принцип організації руху продовжать на Миколайчука, Симоненка і Стуса.
Вулиця Івана Павла ІІ
Небезпечними для роверистів є транспортні розв’язки – кільця, перехрестя. Тому у два наступні роки планують збудувати дружні до велосипедистів: кільцеву розв’язку Галицька-Набережна-Надрічна, перехрестя Галицька-Тролейбусна-Пасічна та Галицька-Горбачевського-Калуське шосе. А ще змінять організацію руху на кільці Мазепи-Довженка-Крихівецька-Набережна.
Івано-Франківськ, кажуть комунальники-велосипедисти, місто дуже зручне – компактне, рівне і без багаторівневих розв’язок.
«Тим, хто вже їздить, велоінфраструктура не потрібна. Будуємо для тих, хто може їздити, але ще не їде. Мобільність людей у місті зростає. Це світова тенденція і нам не сховатися. Рано чи пізно питання завантаженості, наприклад, Незалежності чи Галицької стане ребром. Треба показати, що є альтернатива. Та й люди самі зрозуміють, що не хочуть стояти в заторах і пересядуть на велосипеди. Свого часу я сам так зробив», – каже Мирослав Федорків.
Школа й парковки
Більше трьох років велотематикою в Івано-Франківську займається платформа «Тепле місто».
«Ми, як громадська організація, велодоріжки не будуємо, але можемо надавати супутні сервіси, які є не менш потрібними, – розповідає про свою діяльність куратор програми «Стала мобільність» Володимир Радевич. – Мова про дослідження велоруху: рахуємо кількість велосипедистів, підтримка теми на слуху – організовуємо події, промоційні заходи, освітній напрям – організовуємо велошколу, четверте – облаштовуємо велопарковки».
Через велошколу «Теплого міста» пройшли понад 200 франківців. Під час занять учні вивчають правила дорожнього руху та отримують практичний досвід їзди на велосипеді в місті. До роботи школи залучають і працівників патрульної поліції.
Також трохи більше 100 велопарковок з’явилися на вулицях міста силами організації, ще 100 – у співпраці з іншими установами та місцевими підприємцями.
«З підрахунку можемо говорити про те, що в місті є тенденція до збільшення кількості велосипедистів. Особливо це помітно на велодоріжках, – говорить Радевич. – Я завжди кажу, що про комфортність міста для велосипедистів свідчить збільшення кількості серед них жінок і дітей. У нас їх більшає».
Чого бракує
Для комфорту велосипедистів, кажуть у комунальному департаменті, окрім інфраструктури, потрібні місця для безпечного зберігання роверів. Це стосується як міського простору, так і квартир у багатоповерхівках.
«Є проблема зносити велосипед з поверхів. У Європі цю проблему вирішили – будують у дворах бокси, де власники можуть залишати ровери. Ми закликаємо роботодавців створювати умови для працівників, які добираються на роботу на велосипеді, – принаймні облаштувати велопарковку, – каже Мирослав Федорків. – Було б добре, якби в місті облаштували паркінг з охороною».
Ще є потреба в облаштуванні паркінгів на автостанціях і вокзалі.
«Це проблема останнього кілометру добирання до роботи. Важливо, щоб людина могла зайти в електричку з велосипедом. А на вокзалі мав би бути хаб – перехоплюючий паркінг, – пояснює Федорків. – У Києві такий працює біля станцій метро».
