Після мандрів Європою Христина Буній у 2018 році вирішила присвятити себе дослідженню Карпат — регіону, в якому вона народилася та зростала. Так виник проєкт Carpathian Cult, що через архівні сімейні фотографії відкриває відомі і незвідані фрагменти карпатської культури.
Завдяки особистому підходу до роботи дослідниця змінює ставлення до локальної етнографії та робить її доступнішою для суспільства, пише Ukrainer.
У кімнаті з білими стінами висять кілька картин та мапи. На підлозі, поличках, підвіконні розташувалися рослини в горщиках. У кутку стоїть невелика дерев’яна шафа з книгами про Карпати, Галичину, трави та ягоди. Скрізь у кімнаті трапляються сліди лісу: гілка дивакуватої форми, камінець, шишка, шматочок кори, травинки. Серед них є і фотографії: зокрема, гуцульської співачки Марії Кречунєк із люлькою.
Тут, серед гір, у місті Надвірна, «що сяє вогнями кохання і добрих надій», живе Христина Буній — засновниця проєкту Carpathian Cult, етнографка, яка досліджує рідний край. Вона займається йогою і мало сидить в інтернеті. Має велосипед та наплічник, з яким пройшла багато гірських стежок. А на питання, чого їй бракує, дівчина навіть не знає, що відповісти. «Мені всього вистачає. А чого не вистачає — то, мені здається, набудеться з часом», — впевнена вона. У Христини є все, бо у неї є Карпати.
Carpathian Cult
У лютому 2018 року Христина запостила перше фото на Instagram-сторінці, яку вона назвала carpathiancult. Говорить, що ідея прийшла до неї неочікувано.
Покинувши Львівську національну академію мистецтв, дівчина багато мандрувала Європою автостопом, знайомилася з різними людьми і пізнавала себе в інших країнах. Але кожна подорож закінчувалася поверненням додому, до гір. У 2017-му Христина приєдналася до артпростору «Дідова Хатчина» у карпатському селі Яворів. Цей проєкт досліджує гуцульську культуру в її природному середовищі та знайомить з нею всіх охочих. Христина волонтерила там графічною дизайнеркою і деякий час жила безпосередньо у «Дідовій Хатчині».
— Ця карпатська культура постійно була присутня навколо. Тож ти неминуче з нею стикався: чи то з місцевими людьми, чи то з побутовими речами, притаманними тільки цьому регіону. Кожен наш сусід — це окрема велика історія, великий колодязь локальної культури.
Для створення колажів та постерів у проєкті «Дідова Хатчина» дизайнерка збирала у хатах по сусідству старі фото і сканувала їх. Незчулася, як у неї сформувався великий архів оцифрованих фото не лише з Яворова, а й із сусідніх сіл та районів. Зображені на фото деталі гуцульської, бойківської культур та інших карпатських субетносів її вражали, і вона вирішила цим поділитися.
— Оскільки я людина з дизайнерським бекграундом, я не могла це все робити без візуальної складової. Тому почала формувати фотографії у триптихи. Розділяла їх за темами та візуальним рядом. І буквально кожного дня публікувала. А тим часом людей, яких це цікавило, серед підписників ставало все більше.\
Збереження пам’яті
Зі сторінки carpathiancult в instagram народився цілий проєкт дослідження та популяризації карпатської культури. Христина обрала фотографію як інструмент пізнання з кількох причин.
— Фотографія — це факт. Факт існування певного явища чи людини. Фотографії з того часу не могли, наприклад, фотошопитись. Тож вони приходять до нас крізь віки такими, якими були.
Цифровий архів проєкту складають світлини з кінця XIX століття, коли була поширена портретна зйомка у студії, до кінця XX століття. Через фотографію засновниця Carpathian Cult розповідає про особливості національного строю (що має відмінності залежно від населеного пункту), притаманну карпатському регіону архітектуру, природу, ремесла, знакові події, традиції та побут жителів Карпат.
— Усе, що на фотографіях зазвичай зображено (приміром, одяг чи побутові елементи), створювалося людьми власноруч. Це унікальні елементи народного мистецтва і місцевої традиційної культури. І мені дуже подобається спостерігати за тим, як люди привносили красу в якісь побутові речі.
Сьогодні про цінність повсякденних речей Христині нагадують місцеві жителі, з якими вона регулярно спілкується. Під час однієї зі своїх поїздок дівчина опинилася у Биткові, у хаті Марії Максимюк. Під час перебирання сімейного архіву жінка зупинилася на одній фотографії, з якої позирали дівчата, вбрані у вовняні спідниці.
— У таких спідницях виходили заміж. А далі вони зберігалися протягом життя. Навіть потім, коли жінка помирала, її, як правило, з тов хоронили. Хустка шалянова — це була цінність того часу! Не кожна собі могла дозволити.
Крім того, що зображено на світлині, Христину цікавить також і саме фото як предмет комунікації та збереження пам’яті. Тут важливим є все: розмір світлини, її колір, напис на зворотному боці. Часом Христина натрапляє на фото, колоризовані вручну. Каже, що таким чином люди хотіли додати життя та яскравості своїм спогадам.
За її спостереженнями, сьогодні відновлення традиційної культури як ніколи актуальне, особливо для нащадків українських мігрантів. Тому вона веде і сторінку проєкту в instagram англійською мовою. З розвитком Carpathian Cult українські та іноземні підписники не лише висловлюють захоплення світлинами, але й питають, де можна більше дізнатися про те чи інше явище культури, розповідають власні історії та навіть впізнають своїх родичів на знімках.
Нині Христина має більше 4000 фотокарток із Гуцульщини, Буковини, Закарпаття та Бойківщини. Крім сімейних аматорських фото, дослідниця публікує відскановані листівки, фотографії елементів традиційного одягу та прикрас, робіт художників та скульпторів, а також різноманітні книжкові ілюстрації.
Більше читайте за посиланням.
Comments are closed.