Організатор і креативний директор відомого в Україні фестивалю “Республіка” в Кам’янці-Подільському Андрій Zoin Захарко розповів “Репортеру” про те, яким був перший досвід муралів у Кам’янці-Подільському та що він думає про нові франківські мурали.
Якими були перші мурали в Кам’янці-Подільському?
– Коли ми робили перші мурали, то ніякого досвіду в нас не було. Нас більше цікавив сам процес створення музичного фестивалю, який би міг фінансувати наші міські проекти. Тому перші наші стіни були як відповідь на комерційне “захоплення” суспільного міського простору. Малюючи мурали ми наче маркували свою територію в місті, і раділи з того, що гроші на них ми заробляли самі. Тільки потім ми почали читати купу літератури про міські проекти, міський простір, партизанінг. І наступного року принципово перейшли малювати у спальні та депресивні райони міста.
Як жителі Кам’янця сприйняли перші мурали у своєму місті?
Люди сприймали по різному. Але головне, що їх цікавило – чи їм не доведеться за це платити. Коли дізнавалися, що це безкоштовно, заспокоювались. Але так, ми намаглися поступово робити щепленя “прекрасного”, розуміючи, що одразу малювати абстракції чи пост-графіті нам не вдасться. Хоча дуже багато залежало від того, як ми пояснювали людям концепцію. Наприклад одна з перших робіт таки була абстрактна, її робили росіяни с ZUKclub. Це була чорно-біла робота, де від круглого вікна в стіні по спіралі розходились руки з уламками дзеркал. Поки ми малювали її, багато жіночок, які проходили мимо і бачили чорний колір, обурювались. В кінці художник намалював на цеглині хрест і вставив цю цеглину в вікно. І одразу всі невдоволення змінилися захватом. Через два дні та цеглина від вітру впала, а робота стоїть ще й досі.
Як ви обирали митців для муралів?
Художників привозили залежно від того, скільки фінансів мали. Якщо мало, то везли наших, якщо багато – везли французів, австралійців, німців. Зазвичай нам їх радили відомі українські художники. А далі ми вже обирали, враховуючи такі фактори як стиль, в якому художник працює, наш смак, місто, в якому ми мали малювати, стіни, які в нас були. Абстракції ми малювали три чи чотири рази. Останнього разу це був аргентинський художник. Саме під час його приїзду одна з місцевих партійних активісток намагалась зібрати людей проти малюнку, але прийшло тільки три бабусі. На тому й закінчився протест.
Як вам мурали, які залишилися Франківську після Porto Franko Гогольfesty?
Мурали у Франківську я рахую одними з найкращих зі всіх намальованих останнім часом в Україні. Дуже був здивований, що саме у Франківську їх намалювали. Для мене одразу ваше місто набрало неабиякої ваги. Наскільки я знаю в Україні майже немає великих стін з пост-графіті, а у вас їх аж цілих чотири.
До теми: Замалювати чи ні: у Франківську ціла комісія вирішувала, що робити з новими муралами
Як думаєте, чому ці чотири мурали так сприйняли і вони спричинили бурхливе обговорення?
Думаю, по-інакшому їх сьогодні і не могли б сприйняти ні у Франківську, ні у Києві, ні у Камянці-Подільському. Бо це інноваційна річ, для переважної більшості людей незрозуміла. Нас весь час виховували на соцреалізмі як єдиному можливому стилі в мистецтві. Люди звикли до котів, коней, соняшників, портретів передовиків виробництва, а тут раптом якісь кольорові плями. Тому все, що людині здається дивним і не зрозумілим викликає в неї бажання терміново знищити це чи зафарбувати. Мені особисто дуже сподобалось те, що намалювали у Франківську.
До теми: “Сучасне мистецтво провокує людину розвиватися”, – Звіжинський про мурали, Перекліту і конфлікт навколо ЦСМ (ВІДЕО)
Довідка. Усі кошти, які заробляють на фестивалі “Республіка” вкладають в трансформацію спальних районів Кам’янця-Подільського. На фестиваль запрошують художників з різних країн світу та з України. На час фесту вони малюють на багатоповерхівках свої картини. Таким чином створюються нові туристичні маршрути, не лише старим містом, але й спальними районами.
