У четвер, 27 лютого, в кінотеатрі «Люм’єр» показали документально-музичний фільм Руслана Ганущака «Україна. Майдан. Перезавантаження».
Руслан Ганущак – телеоператор, документаліст, доброволець, військовий підрозділу «CODE 9.2» 92 ОМБр із псевдо «Фотограф» та «Остап». Його камера зафіксувала буремні події від Майдану до сьогодення. Руслан Ганущак загинув у бою під Суджею 11 січня 2025 року, пише Репортер.
Кінопоказ і вечір пам’яті організували дружина та донька Руслана Ганущака.
Перший раз фільм показували у Франківську у 2019 році і зараз вдруге. Я думаю, що це буде не останній показ, – говорить дружина Олександра Кодак. – Фільм дуже важливий – як документальний фільм, як доказ тих злочинів, які були на Майдані.
Фільм створено на основі відеоархівів Руслана Ганущака. Він без слів – лише хроніка Революції Гідності та музика бандуристок квартету «Гердан» (ПНУ) під керівництвом Віолетти Дутчак.
За словами Віолетти Дутчак, завдяки ідеям та експериментам режисера, у фільмі вдалося поєднання тембр труби і бандур. А також – показати, що бандура дійсно може звучати як героїчний інструмент.
Початково Руслан відмовлявся робити фільм, – згадує Віолетта Дучик. – Він сказав, що йому важко вертатися до цих подій в першу чергу емоційно. Він був свідком злочинів Майдану та виступав в суді, в прокуратурі. Для нього це було без сумніву тяжким викликом. Але ми зуміли його переконати. Те, що він пережив і бачив, повинні знати інші – наступні покоління. Не лише сучасники, але й молодь, яка підростає. Вони повинні знати про феномен Майдану, про цей унікальний, історичний, суспільний і культурний досвід.
На показ документального фільму приїхала Наталія Дигдалович, голова громадської організації «Родин загиблих на Майдані». Завдяки їй фільм Руслана Ганущака «Україна. Майдан. Перезавантаження» показали у «Будинку кіно» в Києві.
Кадри, які ви побачите в цьому фільмі, я знаю на пам’ять, – говорить пані Наталія. – Уже 11 років вони є сенсом мого життя. У цьому фільмі зняті останні хвилини життя мого чоловіка. Ви побачите, як мій чоловік підіймається Інститутською, як куля «беркута» на смерть його поцілює. Снайпер знав, що робить. А далі побратими знесли його вниз. І ці кадри я бачу щоразу, коли ходжу на судові засідання і з цими кадрами я живу. 11 років тривають слідчі дії, триває розслідування справ вбивства на Майдані. Більше восьми років ми знаходимося в судах.
Пані Наталія розповідає, що довго шукала автора відео. У слідчих цілях в прокуратурі їй не давали цього імені. Коли ж дізналась, Руслан Ганущак був на фронті. Він часто їздив в зону АТО й знімав там матеріали.
Я хотіла глянути на цю мужню людину і подякувати їй за те, що не побоявся ні куль, ні «беркута», – каже Наталія Дигдалович. – Не побоявся нічого, а документував. Це дуже важливо для родин героїв Небесної Сотні, а також для майбутньої історії. Ми маємо вивчити кожну секунду, яка там задокументована, щоби це більше не повторилось.
Перед показом фільму своїми спогадами поділився Володимир Рожнов, директор благодійного фонду «Франко опір» та ініціатор відкриття реабілітаційного центра для ветеранів «Франко-ґражда». У ті дні він був разом з Русланом Ганущаком на Майдані й допомагав йому – тримав мікрофон, коли Руслан записував інтерв’ю. Перше інтерв’ю Сергія Нігояна зняв Ганущак.
На Майдані я був свідком того, як просинається нація. Руслан нам всім це задокументував, – говорить Володимир Рожнов. – Надіюсь, що ми це ніколи не забудемо і не втратимо ту пам’ять. Куди він ліз, мало хто взагалі збирався йти й знімати. У фільмі є одне зі свідчень – момент 18 лютого, коли у нас на Майдані були досить великі тяжкі втрати. І саме він знімав у Кріпосному провулку. По суті його матеріали – це одні із найбільших матеріалів з того провулку, де відбувалося найжорстокіше і найстрашніше.
За словами Олександри Кодак, завдяки роботі Руслана Ганущака та його побратимів з 92 бригади було знищено 69 окупантів і врятовано 22 наших військових з оточення.
Після перегляду фільму вона попросила підписати петицію про присвоєння Руслану Ганущаку Героя України.
Авторка: Світлана Лелик
