Минулого тижня у творчій майстерні, швейному коворкінгу «Клаптик» в Івано-Франківську організували табір для дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Тут їх навчали шити, дбати про екологію та у майбутньому заробляти своїми вмілими руками, пише Репортер.
Помилятись не страшно
У прохолодному цокольному приміщенні католицького ліцею на Шевченка зараз тихо. На цегляних стінах – картини. З однієї кімнати чути дитячі голоси: тут малі франківчанки опановують нові вміння.
Всередині – з десяток дівчат і троє майстринь. Є різні швейні машинки, прасувальна дошка, викройки. Одна з дівчат розповідає іншим, як власноруч пошила сумку.
«Ви вирізаєте 80 см і складаєте вдвоє. А потім шиєте, робите міцний шов, прасуєте. Цей шов має стати кантиком. Далі 2 см ручки вкладаєте всередину, зашиваєте і прасуєте», – хвилюючись, пояснює Настя.
«Головне – не забути поробити закріпки, вузлики, щоб добре трималося, – додає одна з організаторок табору Наталія Філіппська. – Бо ручка в тому місці, де вона з’єднана з сумкою, забезпечує міцність. Уяви: ти пішла у магазин, щось поскладала у сумку, взяла за ручки, а вони обірвалися».
Читайте: Склей собі ратушу. Як малі франківці з батьками можуть погратися в архітекторів (ФОТО)
Ще кілька дівчат показують пошиті панамки. Кажуть, було важко, але майстрині допомогли, тому все вийшло. Найбільше боялися, що щось зіпсують, і їх будуть сварити. А потім побачили, що тут помилятись не страшно. Пороли не раз, зате тепер задоволені результатом.
«Коли я сюди йшла, то дуже боялась, а тепер мені дуже цікаво, – каже Іванка. – Хочу ще пошити сумку для мами. Вона казала, що любить середнього розміру – не довгі й не короткі. А зараз ходить з рюкзачком. Але я хочу зробити їй подарунок, пошити сумку, чимось прикрасити».
Ідеї, що можна пошити, дітям підказували майстрині.
«Ми запропонували кілька варіантів, а обирали самі дівчата, – говорить Наталія Філіппська. – Шили панамки, бо ж зараз літо, а ще – торбинки, аби ходити на річку. Зараз вони взялися за косметички, адже дівчаткам завжди корисно мати сумочку, куди вони ховатимуть свої скарби».
Екологія та фінанси
Швейний табір від майстерні «Клаптик» і громадської організації «Творче коло» отримав майже 11 тис грн від програми «Малі Ґранти Теплого Міста». Фінансування частково вистачило на групу із 10 дітей.
«Ми робили акцент на дітей із багатодітних сімей, малозабезпечених і дітей-сиріт, – розповідає Наталія Філіппська. – Батьки з таких сімей до нашої швейної школи раніше не зверталися, хіба запитували пільгові місця. Тож почали думати, що організувати саме для них. Вперше отримали грант на 10 тис грн від молодіжної організації СТАН, зробили мінікурс. Тоді підняли тему екології – перешивали старі джинси на гарні сумки й рюкзаки».
Нинішній проєкт «Клаптик» реалізував у співпраці з міським центром соціальної служби для сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також благодійною організацією «Янголи поруч». Центр соцслужби надав список дітей, які могли б взяти участь. В основному орієнтувалися на підлітків, проте віковий діапазон вийшов ширшим: наймолодшій учасниці 10 років, найстаршій – 20.
Читайте: “Дім Ангела”. Як на Долинщині будують реабілітаційний центр для особливих дітей (ФОТО)
«Цей табір ми представляли як профорієнтаційний, – говорить Наталія. – Хочемо на власному прикладі показати, що шиття може приносити і задоволення, і гроші. В останній день плануємо провести презентацію, розказати про українських дизайнерів. А ще, оскільки це таки профорієнтаційний напрямок, то зачіпаємо й фінансову грамотність. З цієї теми теж буде презентація, лекція і настільна гра».
Крім того, роблять акцент і на екології. Фестиваль документального кіно Docudays показав дітям фільм про перенасичення текстилем у світі.
«Це актуальна тема, і світові дизайнери вже трансформують свої колекції, не закуповуючи нових тканин. Ми також на цьому акцентуємо: можна не купувати дорогу тканину, а переробити річ зі старої на нову», – пояснює організаторка.
Ті, кому цікаво
Майстрині, які допомагають дітям з їхніми виробами, – Наталія Філіппська та Марія Бабій, а також голова ГО «Творче коло» Людмила Різник. Людмила – дизайнерка, яка започаткувала бренд «Гладка». Вона створює вишиті конопляні сорочки та сукні. А починала з сукні, яка була приданим її бабусі.
«Оце конопляна тканина з Полтавщини, їй 100 років, – показує Людмила. – У нашій області їх залишилося менше, а те, що є, люди зазвичай продавати не хочуть. З цієї тканини я роблю сорочки та сукні, використовую давні шви. А з тканин, які не можна використати для сукні чи сорочки, я вирішила робити великі торби – шопери. Вони оригінальні, бо тут поєднані дві різні тканини: верета, яку стелили на лаву, та рушникова, сорочкова. Оздоблюю авторськими вишивками».
Вироби Людмили Різник можна придбати на її сторінці у Facebook та у майстерні «Клаптик».
Діти, які приходять на курси, можуть продовжувати справу своїх викладачок. За словами Наталії Філіппської, коли бачиш, як вони прибігають заздалегідь і чекають під дверима початку занять, то розумієш, що їм це точно цікаво. Тому хотіли б у майбутньому знайти фінансування на більший проєкт, хоча б на пів року, щоб навчати дівчат повністю створювати одяг своїми руками.
Читайте: Сорочка, близька до тіла. Наталія Бартків – про “КрайКУ”, вишиванки та модну індустрію на Прикарпатті
«Було б добре, аби щось подібне робили й інші підприємці. Усі ці діти теж наші, вони також – майбутнє України. Якщо ми можемо їм допомогти, то мусимо це зробити, – говорить Наталія. – І дуже приємно бачити користь від своєї роботи. От, сьогодні до нас прийде дівчинка, яка відвідувала ще перший табір. Тоді їй було 11 років, тепер 14. Після курсів вона захопилася, сама назбирала грошей на швейну машинку. Потім навчилася малювати, пройшла курс дизайнера-ілюстратора. Тепер співпрацює з «Карітасом», робить для них брендовані футболки, а нині вже береться й за реставрацію меблів. Аж мороз йде по шкірі, коли відчуваєш, що твоя праця не проходить марно».
