Найстаршим серед династії рятувальників Липівських з села Росільна Івано-Франківського району є пан Іван. Цій справі він присвятив 20 років життя. Мужність батька породила бажання присвятити себе професії рятувальника й синові Миколі. Командир відділення Державного пожежно-рятувального поста селища Солотвин Микола Липівський у надзвичайники подався у 2003 році, пишуть у ДСНС області.
Переступаючи поріг частини, головне — забувати про себе, свої власні проблеми. Адже робота пожежника вимагає зосередженості та самовідданості. Ніколи не забуду, як у 2005 році під час порятунку двох чоловіків, яких засипало грунтом під час копання криниці, я сам опинився під насипом. Було страшно, темно, холодно, але зібравшись, я поборов страх та зміг вибратись, – розповідає Іван Липівський.
Також Іван Липівський не може забути день, коли у 2010 році в селі Дзвиняч Богородчанського району внаслідок саморобного виготовлення бензину виникла пожежа. Там загинула дівчинка дошкільного віку та її дідусь.
Десятки врятованих житлових будинків, врятовані сім’ї, діти, ліквідація ДТП й сотні врятованих тварин залишаються за спиною пана Івана.
Тепер, після стількох років роботи рятувальником, я переконаний, що з вибором професії не помилився, що знайшов справу для душі і виконував її з усією відповідальністю, – каже й Микола Липівський.
Онук пана Івана Павло у 2023 році також вступив на навчання до Вінницького ліцею Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.
Професія батька та дідуся завжди приваблювала його багатьма характеристиками, зокрема, мужністю, цілеспрямованістю, самодисципліною, а розповіді про робочі будні дали зрозуміти що таке оперативно приймати рішення та діяти відповідно до ситуації, – додають у ДСНС.
Багаторічна бездоганна служба рятувальників Липівських ще раз доводить, що ця професія – лише для мужніх, сильних духом, морально та фізично загартованих людей.
Читайте: «Легкі гроші» від ворога. Як на Франківщині палили машини військових та волонтерів
