Цікаві люди. 21-річний українець об'їздив шість країн, аби зняти фільм про іммігрантів

В Інтернеті з’явився трейлер до фільму “Immigraniada”. У стрічці зібрані кадри із Євромайдану, різних міст України, а також країн, до яких переїхали українці, назавжди. Це – реальні історії людей, які залишили рідну землю та поїхали за сотні кілометрів від рідного дому.

“Репортеру” вдалось знайти автора фільму та поспілкуватись із ним.

stas2

Знайомтесь, Станіслав Стасевич – відеограф із Чернівців. Йому 21 рік. За освітою програміст, окрім того ще й музикант. Зйомками займається третій рік. У лютому цього року взявся за створення власного фільму.

Як пояснює Станіслав, цей фільм – поки наймасштабніша річ, за яку брався, йому небайдуже майбутнє незалежного українського кінематографу.

Разом із Станіславом над майбутнім фільмом працює 28-річний Віталій Скігар – теж оператор із Чернівців, разом їздили закордон на зйомки. Монтує стрічку Стасевич сам.

“Знімали все за власні кошти на території України, Польщі, Чехії, Німеччини, Італії та Франції, – говорить Станіслав. – Також використаємо матеріали, відзняті у Росії, Китаї та США. Почали працювати над фільмом у лютому цього року”.

Автори використали кадри із події Євромайдану в Києві, також знімали у Карпатах, Львові, Одесі, Чернівцях.

stas3 — Українець у Кракові. Зйомки фільму “Immigraniada”

У фільмі українці, що переїхали закордон, діляться історіями свого життя.

“Зустріли у Кракові дядька з Коломиї. Йшов по вулиці, по синьо-жовтій стрічці “спалився”, що наш, – каже Стасевич. – Ми навіть не знаємо, як його звуть. Але у фільмі використаємо кадри, де він розповідає про свої враження від Кракова та свою думку стосовно майбутнього України”.

Проблема імміграції Станіславові близька. Його рідні та друзі зараз закордоном, тому виникла ідея зняти про це фільм.

“Моя дівчина у США, кращі друзі у Штатах, Польщі та Італії, – говорить Станіслав. – Багато хто зі знайомих виїжджає закордон. Особисто для мене у цьому немає сенсу і потрібно старатись для своєї країни, а не працювати на чужу державу. Хоча я нікого ні до чого не закликаю. Ми покажемо життя людей там, закордоном, поділимось тим, про що говорять вони. А вибір вже кожен має робити сам”.