Роман Леочко три роки тому став донором для свого сина. Він віддав йому свою нирку, щоб врятувати йому життя.
Зараз 53-річний донор почуває себе добре, показники стану його здоров’я в нормі, повідомляють в Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні.
Це був мій обов’язок і кожен батько мав би так вчинити, адже ми даруємо життя своїм дітям і тому повинні його берегти, – говорить Роман Леочко.
Чоловік каже, що перед трансплантацією відчував страх.
Я ж повністю здоровий мав «лягти під ніж», але після операції я себе одразу добре почував і зараз у мене все в нормі. Я стараюсь берегти себе, але почуваю себе здоровим, – розповідає Роман.
Читайте також: Це не про смерть, це – про життя. Як на Франківщині попри війну проводять трансплантації органів
Син Романа Леочка зараз тимчасово проживає в Канаді, займається спортом без жодних обмежень.
У реципієнта – хронічна хвороба нирок, корегована програмним діалізом: тричі на тиждень проходив сеанси гемодіалізу (1 сеанс – 4 – 4,5 години). Тобто людина в такому випадку є прив’язаною до діалізного центру. А це означає обмеженість у можливостях подорожей та постійне перебування в одному місці, – каже лікар-трансплантолог Богдан Вівчаренко. – А так хлопець повністю здоровий і веде активний спосіб життя, подорожує. Однак, наявність трансплантованої нирки зобов’язує його вживати імуносупресивну терапію та періодично проходити медичні обстеження в центрах трансплантації.
Пацієнтів з хронічною хворобою нирок, які перебувають на гемодіалізі або готуються до нього, є дуже багато. Донорство органів є шляхом, який допоможе уникнути діалізу.
Цей випадок показує, що родинне донорство дозволяє без шкоди здоров’ю допомогти близькій людині повернутись до повноцінного життя, – відзначає Богдан Вівчаренко.
Довідково: в Україні донорство є як родинне, так і посмертне. Щоб стати донором або обстежитись парі «донор-реципієнт» (при родинному донорстві.
Читайте: Батько в полоні й десятки хіміотерапій. Херсонка Ольга у Франківську успішно долає рак
