Цього разу «Репортер» відзначає усіх добровольців, мобілізованих та демобілізованих бійців АТО з усіх підрозділів і бригад, а разом з ними й усіх волонтерів. Саме ці люди останні три з половиною роки не словами, а вчинками виборюють і утверджують ту незалежність, яку Україна святкує вже 26‑й раз.
Саме вони разом із Небесною сотнею нині є її символом, і цей день найбільше – їхній, пише Репортер.
Кажуть, справжню незалежність будь-якої держави її народ здобуває у важкій боротьбі. І лише тоді її справді бережуть і цінують. Кажуть, для цього треба крові. Нині її не бракує.
У 1991 році Україна отримала свою незалежність майже як подарунок. Протягом 23 років цей день у більшості не асоціювався ні з чим іншим, як з пафосними промовами влади, стандартною програмою святкових заходів, вишиванками, прапорами та співами про Україну. І співали часто на шашликах, перебиваючи пісні російською попсою. Для більшості це були просто вихідні. Та й зараз цього, на жаль, не бракує, але, погодьтеся, свято звучить по-іншому. Бо війна. І боротьба за незалежність уже сприймається геть по-іншому, адже залита кров’ю найсправжніших українців.
Атовці й волонтери виборюють незалежність не лише на Донбасі, а й тут – у наших головах. Це вже не порожній пафос. Більшість таки зрозуміла справжню цінність національних символів і ціну незалежності. На жаль, надто дорого обійшлося – життями майданівців, воїнів, волонтерів, розбитими долями родин.
Дякуємо вам! З Днем незалежності! Слава Україні! Героям слава!
