Протягом двох місяців у Франківську 10 жінок, які не почувалися комфортно у своїй вазі, вчилися любити й цінувати себе у проекті «Безмежна».
З ними працювали психолог, дієтолог, інструкторка з йоги, стилістка і візажистка. А фінальною крапкою стала фотосесія без зайвих прикрас – аби вкотре подивитися на себе справжніх і неповторних.
Прийняти і копати
Авторка ідеї фотограф Мар’яна Сурмачевська розповідає, що це не перший її соціальний фотопроект. Останнім часом вона вивчає фототерапію – вплив фотографії на внутрішній стан людей. Каже, правильно зроблена серія знімків може допомогти впоратися з переживаннями і навіть врятувати від депресії. Тут головне – показати справжність людини, а не прикрасити реальність.
Ідея проекту «Безмежна» народилася з особистих переживань. Минулого року за три тижні Мар’яна набрала 10 кг і ніяк не могла повернутися у звичну форму.
«Мене люди не впізнавали на вулиці і я досі сама себе не впізнаю на фото – їх практично немає з того періоду. Я не могла нічого з цим робити, хоч намагалася виправити з усіх боків – психолог, дієта, гормони, вправи, – говорить Мар’яна. – Півроку веганства, йога чи фітнес не давали жодного результату. Тоді я зрозуміла, що треба це прийняти і копати глибше».
Так прийшла ідея зробити фототерапевтичний проект – про і для жінок, які не сприймають свого тіла через так звані зайві кілограми.
«Коли прийшла до тями і розклала все по поличках, то зрозуміла, що першим серед експертів має бути психолог, – розповідає Сурмачевська. – Звернулася до психосоматолога Любові Мазур. Виявилося, що це був саме той досвід, якого їй не вистачало. Потім відгукнулася інструкторка з йоги Євгенія Картушова. Стилістом запросили Катю Жураківську. Також у проекті працювала дієтолог Віта Іванків, візажистка Мар’яна Гребенюк, перукарка Віра Романович».
Каже, головною була все ж психологія. Вона переконана, якщо не робити акценти на тілі і відкопати те внутрішнє, навчитися любити себе, тоді тіло піддасться змінам. Вона написала провокативний допис у Facebook, запросила жінок до участі у проекті, у відповідь отримала слова підтримки та пропозиції допомоги.
Охочих було багато, але відібрала лише десятьох. Одна учасниця долучилася із Переяслава Київської області, ще двоє – з Коломиї та Калуша.
Треба викидати непотріб
«У мене було чітке бачення кінцевого результату, тому учасниць обирала я. Психолог розробила анкету, яку заповнювали охочі взяти участь у проекті. Мені важливо було визначити, чи людині це справді потрібно, чи їй це для розваги, – розповідає фотограф. – Хтось від народження був великих розмірів, хтось набрав вагу і тепер не може скинути, не може змиритися і прийняти це. Всі учасниці дуже різні. Зокрема й такі, для яких проблемою є навіть розмір «М».
Кожна з експерток проводила учасницям лекції і практичні зустрічі, працювала з кожною особисто онлайн. Зустрічалися раз на два тижні на три години. Загалом було п’ять зустрічей. Вклалися до нового року. 5 лютого вже цього року на завершення відбулася зустріч із дієтологом.
Для декого перевтілення, зачіска і макіяж були першими в житті. На завершення окремо у кожної була фотосесія, на якій Мар’яна Сурмачевська намагалася показати їхню внутрішню силу.
«Кожна з учасниць проходила власний шлях. Дівчата ділилися, що під час проекту разом із сприйняттям себе змінювалося на краще і їхнє життя, стосунки із близькими. Наприклад, Валя Печарська була вже готовою до змін, ми їй лише допомогли, – каже Мар’яна. – Одним із завдань стиліста було викинути 33 непотрібні речі. Валя викинула 109, натомість отримала в подарунок від чоловіка шубу. Сенс в тому, щоби викидати увесь непотріб із життя, щоб прийшло щось нове. Якщо учасниці віддавали непотрібні речі, то одна з учасниць – спалила, аби звільнитися від минулого».
Селфі брешуть
«Тіло жінки – це одяг її душі», – переконана психосоматолог Любов Мазур.
Вона у проекті «Безмежна» мала завдання допомогти учасницям знайти в думках приховану причину ваги, яка не влаштовує. Також вони віднаходили свої істинні бажання та вчилися своєчасно їх задовольняти.
«Зі мною учасниці відновлювали смак життя, без надмірної потреби у цукрі, намагалися зрозуміти, для чого їм саме така кількість кілограмів. Ще вчилися приймати, довіряти, любити. Кожна прописала індивідуальний рецепт своєї стрункості, – розповідає психолог. – Звісно, без дії не обійшлось – окрім семінару, працювали 21 день, у групі Facebook виконуючи ряд психосоматичних та арт-практик. Я отримала задоволення як у живій, так і в онлайн-роботі з цими безмежними жінками. Смакувала кожне їхнє відкриття».
Тепер раз у кілька днів у Facebook-групі «Безмежна» Мар’яна Сурмачевська викладає портрети учасниць проекту, а разом з ними – особисті історії жінок. Кожна учасниця має завдання написати пару абзаців про себе, про свої мрії та бажання.
«Для багатьох це було проблематично, але врешті дозволило їм відкритися і звільнитися, – говорить Мар’яна. – Макіяж і зачіски ми робили для внутрішньої впевненості, я навмисно на цьому не акцентувала. Тож коли їхні власні селфі не співпадали з тим, що вийшло через об’єктив фотоапарата, не всі були готові з цим погодитися. Селфі – брехливі, а я хотіла показати їх справжність».
Зізнається, що в процесі проекту почала потрохи худнути й сама. Наразі ще не повернулася у попередню форму, але почувається комфортно.
Після того, як усі 10 історій будуть опубліковані, влітку в «Бастіоні» пройде виставка чорно-білих фото учасниць у повний ріст. Це класична фотографія, де немає нічого зайвого, але видно характер.
«Це сильні і вольові жінки. Вони – моє натхнення», – каже Мар’яна Сурмачевська.
