Історія 25-річного українського розвідника та бойового медика з позивним «Карпати» ламає стереотипи про межі людських можливостей. Він втратив ногу внаслідок важкого артилерійського обстрілу в тилу противника. Пройшов рік виснажливої реабілітації і прийняв рішення повернутися до лав Збройних Сил України.
Сьогодні «Карпати», який служить уже три роки й має колосальний бойовий досвід, перебуває у Скандинавії. У рамках навчальної операції Збройних сил Норвегії «Ґунґнір» (Gungne) він опановує специфіку тривалого надання медичної допомоги в польових умовах. Історію бійця розповідають на сторінці Генштабу з посиланням на норвезьке медіа Heimevernet.
Якщо не я, то хто?
Після того як «Карпати» втратив ногу внаслідок артилерійського обстрілу, можна було б подумати, що він уже зробив свій внесок у війну. Проте через півтора року він свідомо вирішив і надалі боротися за свою країну.
Якщо не я, то хто? – риторично відповідає він на запитання, чому продовжує боротьбу.
«Карпати» лише 25 років. Він служить уже три роки, але за цей час встиг здобути значний бойовий досвід. Він виконував завдання в тилу противника, далеко за лінією фронту, коли їхній підрозділ потрапив під удар.
Я служив у розвідувальному батальйоні, і ми завдавали росіянам чимало проблем. На жаль, вони виявили нашу позицію й відкрили по нас артилерійський вогонь. Один зі снарядів розірвався поруч із нами, я отримав осколкове поранення, яке згодом інфікувалося, – розповідає він.
Завершити те, що розпочав
Він не любить залишати справи незавершеними. Після року реабілітації йому стало нудно, тому вибір був для нього очевидним. До того ж ідеться про значно більше, ніж просто отримане поранення.
Якщо я вже розпочав якусь справу, то маю довести її до кінця. Я знаю, що Україні потрібні військові, тому, маючи бойовий досвід, не можу просто від цього відсторонитися. Передусім це стосується моєї країни. Я люблю свою країну, нашу культуру, історію та мову. А ще – свою родину, дітей і друзів. Це питання патріотизму та захисту всього, що для мене є найдорожчим, – каже «Карпати».
Він високо оцінює можливості для навчання, які мають учасники курсу в Норвегії.
Тут ми маємо багато можливостей для практичних занять і забезпечені всіма необхідними витратними матеріалами. Методи, яких нас навчають тут, багато в чому схожі на ті, які ми вже застосовуємо в Україні, тому це надзвичайно корисно. Хотілося б лише мати більше часу, щоб навчитися ще більшого, – говорить «Карпати».
Концепція Prolonged Field Care («тривале надання медичної допомоги в польових умовах») полягає у тривалому лікуванні поранених безпосередньо в польових умовах, коли практично все працює проти тебе. Зазвичай це означає важкі умови роботи, мінімум ресурсів і необхідність максимально ефективно використовувати наявне обладнання, медикаменти та власні знання, щоб підтримувати життя поранених до моменту їх евакуації.
Евакуація нерідко затримується як у часі, так і через значні відстані, оскільки постійні атаки безпілотників та інших видів озброєння істотно обмежують можливість безпечного пересування.
Саме це вони й відпрацьовують тут – на імпровізованому пункті стабілізації. У приміщенні, яке зазвичай є холодним і темним бетонним підвалом, обладнали пункт надання допомоги з достатнім освітленням і опаленням, щоб проводити навчання та лікувальні заходи на статистах, які імітують поранених.
За лінією фронту
Коли «Карпати» зазнав поранення, шлях до безпечного місця та належної медичної допомоги був довгим. Він був одним із двох бойових медиків у своїй групі, і обидва отримали поранення. Завдяки добре організованій системі логістики його вдалося евакуювати того ж дня, хоча далеко не всім щастить так само.
Спочатку мені надали невідкладну допомогу та знеболювальні безпосередньо на місці. Потім мене евакуювали квадроциклом до CCP (Casualty Care Point) – пункту медичної допомоги пораненим, де я отримав більш кваліфіковане лікування. Звідти мене перевозили автомобілем і човном, щоб дістатися безпечніших районів. На те, щоб подолати трохи понад 30 кілометрів, знадобилася майже ціла доба, оскільки маршрути евакуації постійно перебувають під спостереженням і зазнають атак ворожих безпілотників, – розповідає воїн.
Довідково: Операція «Ґунґнір» (Gungne) — це довготривала програма підготовки українських військовослужбовців на території Норвегії, яка реалізується під керівництвом Служби територіальної оборони країни (Хеємевернет). Навчання та тренування охоплюють десять різноманітних напрямів, серед яких підготовка бойових медиків, піхотинців, снайперів та операторів БПЛА. Навчальні програми постійно адаптуються до сучасного досвіду війни та реальних потреб Збройних Сил України на фронті.
(За матеріалами журналу Heimevernsblad, № 1 за 2026 рік).
Читайте також: «Пікассо» на війні. Михайло Остап’юк з Прикарпаття б’є тату в окопах і малює картини після штурмів
