Сьогодні виповнюється 112 років з Дня народження українського політичного діяча, голови проводу Організації українських націоналістів Степану Бандері.
Репортер пропонує читачам 13 цікавих фактів з його життя. Бандера
1. В молодості С. Бандера був відомий під псевдонімами «Лис», «Баба», «Степанко», «Сірий», «Малий» та іншими.
2. Говорили, що Бандера був досить низького росту і досить непомітний. Проте відзначають його непересічну харизматичність.
3. Під час навчання у Стрийській гімназії, Бандера також захотів вступити до Пласту – однієї з небагатьох на той час легальних спортивно-патріотичних організацій для молоді. Проте, через проблеми зі здоров’ям його туди не взяли. Бандера все ж таки домігся свого, але аж з третьої спроби.
4. Бандера очолив пропагандивний відділ ОУН у 22 роки, в 23 – став заступником Крайового Провідника, а в 24 – очолив Провід.
До теми: Степан Бандера – промова перед вбивством в 1959 році (АУДІО)
5. Завдяки йому було відкрито нові шляхи транспортування підпільної літератури з-за кордону, створено підпільну друкарню ОУН та хімічну лабораторію.
6. Майже всі члени сім’ї Степана Бандери трагічно загинули під час війни або перебували в концтаборах. Його молодший брат Богдан очолював загін опору нацистській окупації і загинув у 1942 чи 1943 роках. Інших двох братів – Олександра і Василя у 1942 році вбили польські наглядачі у концтаборі Аушвіц. Батька Бандери, Андрія Бандеру було вбито радянською владою. Двох сестер – Оксану та Марту-Марію було заарештовано у 1941 році і заслано до Сибіру, де померла одна з сестер – Оксана. Ще одна сестра – Володимира – також перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 946 до 1956 року.
Читайте також: В гості до Бандери. Музей у Старому Угринові не зважає на підпали і псячий холод (ФОТО)
7. Бандера був хорошим батьком та сім’янином. Він мав трьох дітей, а його дружина – Ярослава Бандера (Опаровська) допомагала йому у визвольній боротьбі. Коли Бандера був заарештований, дружина із тримісячною донькою Наталкою перебрались до Берліна, аби бути ближчими до нього.
8. Повоєнні роки були дуже напруженими для Степана Бандери, його дружини та дітей, адже радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми. Наприклад, до 1948 року сім’я шість разів змінюватиме місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеєфельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг.
9. Донька Бандери, Наталка згадує про той час: «Маючи тринадцять років, я почала читати українські газети і читала багато про Степана Бандеру. З бігом часу, на підставі різних спостережень, постійної зміни прізвища, як і через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, в мене виникли певні здогади. Коли раз один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Бандера — це мій батько».
10. 15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета-шприца вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Це відбулося приблизно о 13 годині 5 хвилин.
11. Бандера усе життя був прихильником збройного опору, але особисто він ніколи не був задіяний у збройному протистоянні: акції проти поляків в 30-роки він ніколи не очолював особисто, він не переховувався в криївках впродовж 40-х, як Роман Шухевич. Бандера був у першу чергу політиком і ухвалював політичні рішення: «Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу».
12. Степан Бандера є почесним громадянином Тернополя, Івано-Франківська, Львова, Коломиї, Луцька, Червонограда, Теребовлі, Трускавця, Радехова, Сокаля, Борислава, Стебника, Жовкви, Сколе, Бережан, Бродів, Стрия, Моршина.
13. У 2010 році йому було присвоєне звання Героя України.
