У п’ятницю, Франківську відбувся показ документального фільму «Куба і Аляска» про військових медикинь, які з перших днів повномасштабного вторгнення рятують життя на передовій. Після перегляду глядачі мали змогу поспілкуватися з героїнею стрічки «Кубою» та її побратимом «Артистом», пише Репортер.
Режисер фільму «Куба і Аляска» Єгор Трояновський почав роботу над стрічкою на початку повномасштабного вторгнення, коли сам як журналіст шукав історії про тих, хто рятує інших під час війни.
Спершу він записав інтерв’ю з Кубою – Юлією Сідоровою, а пізніше дізнався про її напарницю Аляску – Олександру Лисицьку. Саме тоді народилася ідея створити повноцінний фільм.
До нас приїхали продюсер і режисер та запропонували знімати кіно. Спочатку ми поставилися з підозрою, бо це був початок повномасштабного вторгнення. Але згодом погодилися. Ми навіть не уявляли, що результат вийде на великих екранах чи за кордоном, – розповідає Куба.
Знімальний процес тривав майже два роки і поєднував кадри побуту медикинь, зняті професійною командою, та відео з особистих камер героїнь. Більшість буденних моментів фіксували оператори, а під час евакуацій чи виїздів на фронт камеру вмикала сама Куба на GoPro, іноді навіть забуваючи, що вона працює.
Відзнятий сирий матеріал з GoPro та відеоповідомлення з особистої переписки дівчат одразу перекидали творцям фільму. Куба зізнається, якби мала час і можливість все передивитися, то частину того, що увійшло до фільму, викинула б. І водночас були, можливо, більш вартісні моменти служби, які не увійшли до фільму через те, що забувала вмикати камеру.
Ми думали, що ми не побачимо цього фільму. Я нічого не придивлялася з того, що знімала. Ми не розуміли, що буде в кінці. І насправді ти відчуваєш себе певною мірою оголеною перед людьми, коли це все показуєш. Воно навіть викликало якусь тривожність, бо ми не знали, якою буде реакція. Зараз вже простіше, – говорить Куба.
Фільм у Франківську презентували героїня фільму парамедикиня Куба і водій екіпажу Артист – Сергій Борденюк. Аляска не змогла приїхати через службу.
Ми з перших днів разом. З Аляскою були контужені на дев’ятий день війни. Ці дівчата для мене як доньки. Я завжди стараюся їх берегти, захищати, допомагати, бути поруч у побуті й на бойових завданнях. Я їх обожнюю, — розповідає Артист. — Я завжди думав: як це — жінка на війні? А тепер я знаю відповідь. Ми всі рівні — і дівчата, і хлопці. Але вони більш відповідальні та організовані.
Герої зізнаються, що ставилися до зйомок насторожено. Спершу не розуміли, що з цього вийде і чи не зашкодить це їхній службі. «Ми навіть боялися, що нас через цей фільм виженуть з армії», — усміхається Куба.
Артист жартома додає: «Я завжди з дитинства хотів зніматися, але мені не давали можливості. А тут я зрадів, бо люблю камеру, і камера любить мене».
Артист переконаний, що такі фільми потрібні для майбутніх поколінь.
Ми захищаємо самі себе. Нашу землю, наших предків, потомків, могили, будинки, — каже він. — Війна все одно закінчиться. Ми переможемо сто відсотків. І майбутні мають знати, що було, якою ціною ми боролися, які сили, молодість і життя ми вкладали.
Куба розповідає, що Аляска нині за станом здоров’я служить у тиловій частині, але постійно прагне повернутися на фронт.
В кінці фільму вона каже, що сподівається на одужання. Але стало гірше. Були ускладнення, кілька операцій, п’ять місяців у лікарнях. Зараз уже краще, але вона в тиловій частині НГУ. Вона постійно прагне на війну, але її не відпускають, – говорить Куба.
Для героїв фільму важливим було те, що режисер не лише зафіксував їхній досвід, а й після завершення роботи над фільмом сам пішов служити до Сил спеціальних операцій. Це, за словами Куби, «показало, що він справді прожив цю історію разом із нами, а не просто знімав її з боку».
Франківська публіка зустріла героїв стоячи й довго не відпускала їх після показу.
Фільм планують показувати в прокаті два-три тижні. Далі його можна буде переглянути на платформі Київстар ТБ.
Читайте також: Хлопець з білборду. «Хартієць» Андрій Дожджанюк рятує життя та навчає інших
Comments are closed.