Як франківці Південною Америкою мандрували (ФОТО)

З Івано-Франківська вони вирушили 17 квітня цього року. Два тижні мандрували Європою – Польща, Австрія, Італія. З Риму вилетіли до столиці Чилі Сантьяґо, а звідти їх понесло майже по всій Латинській Америці. Додому повернулись аж наприкінці серпня.

«Хочеться, аби українці подорожували частіше, бо ми мандруємо і тим самим рекламуємо свою країну, – говорить Ігор Стефанишин. – Всюди, де були, старалися казати звідки ми. Було кумедно, перепитували: «Ви з України?». Пауза. «А-а-а, то дуже далеко». Людина гадки не має, де та країна, але знає, що не в Південній Америці, і їй цього досить».

Маршруту франківці не планували. Починаючи з Сантьяго, просто слухали поради місцевих, яких вони зустрічали в дорозі, в хостелах, автобусах. «Вийшло бомбово!» – із захватом каже Ігор.

Зі своєї мандрівки подружжя навіть зробило цілу презентацію, яку «Репортер» та інші слухали й дивились у ресторані Urban Space 100.

І далі про кожну країну вони розкажуть самі…

Чилі. Одна з найрозвиненіших і найдорожчих країн континенту. Візи українцям не потрібно. Пробули там 15 днів. Бюджет — 40-55 доларів/день. Доброзичливі люди, чудові дороги та смачне дешеве вино. Радимо харчуватись на ринках, де місцеві готують з тих же продуктів, які продають поруч, а також готувати їжу самим в хостелах.

Країна простягається на 4,5 тис км. Їздили нічними автобусами, «вбиваючи двох зайців одночасно» — і транспорт, і нічліг.

Зустріли українську сім’ю, яка живе в Чилі, члени якої настільки звикли до землетрусів, що на незначні поштовхи вже не реагують.

Дуже багато заповідників. Чілійці організовують їх повсюди — наприклад, заповідник кактусів, пінгвінів Гумбольдта. Якщо є щось цікаве з флори та фауни, то там вже можна зробити заповідник.

Болівія. 13 днів. Віза потрібна лише сюди. Але в консульстві її видають безкоштовно за півгодини. Головне мати всі документи. Таку ж можна отримати на кордоні за хабар у 50 доларів. Ми вичекали чергу до консула…

Бюджет за день на двох – 20-30 доларів. Населення – прямі нащадки інків, дещо расистських поглядів і не люблять білих. Дуже колоритні, багато шаманів, проводять свої церемонії, та водночас ходять до церкви. Якось воно там уживається.

Люди жують листя коки, особливо водії. Як хом’яки — напхають за щоки і жують, адже кока тонізує і додає сил, знижує втому. Кажуть, щоб був ефект, треба жувати листя щодня протягом двох місяців. До речі, чай з коки смачний.

Вразив найбільший у світі солончак – Уюні. Туди не можна їхати самим, лише туром, бо легко заблукати, а потім бродити територією 10 582 км2.

Дуже багато фламінго. Дізналися, що рожевими вони стають від старості. Насправді молоді фламінго – білі. Отак і красивішають з роками.

Найнеприємніше в подорожі, що тут нас обікрали. Одного разу на базарі витягли з кишені блокнот, а іншим – вкрали ноутбук, електронну книжку та мобільний.

У місті Потосі куштували національну страву – калапурку. Смачна кукурудзяна зупа з прянощами, а на дні миски – розпечений камінь, від якого страва продовжує кипіти. Її колись готували для шахтарів, які видобували срібло.

Еквадор. 21 день. Бюджет – 35-40 доларів на день за двох. Це країна, де багато можливостей волонтерити, починаючи від органічних ферм і закінчуючи національними парками, яких тут десь 40.

Перед поїздкою списувалися з кількома фермерами на спеціальних сайтах. Врешті, тиждень волонтерили на еко-фермі під Санто-Домінго. Там серед джунглів збирали какао, банани, апельсини, заготовляли бамбук, обробляли грядки за методикою древніх інків, практикували іспанську. Взагалі країна дуже зелена. Здається, запхаєш сухий патик в землю – і він буде рости.

Побували в гостях у племені індіанців кечуа. Їхній національний одяг дуже схожий на наші вишиванки.

Банани в них – як у нас картоп­ля, їх тушать, смажать, варять.

Аргентина. Там були тиждень. Бюджет – 50-60 доларів/день. Місцеві привітні і дуже європеїзовані – деколи здавалось, що мандруємо якоюсь Іспанією чи Італією. Всюди п’ють мате і танцюють танго.

В Аргентині живе багато українців. Наприклад, одна українська родина нині є найбільшими виробниками мате у світі.

Відвідали руїни єзуїтського поселення серед джунглів. У Середньовіччі єзуїтський орден направляв сюди місіонерів просвітлювати місцевих. Але серед тутешніх жителів, нащадків гуарані, побутує думка, що то було нав’язування релігії та чужої їм культури, і далеко не факт, що без цього сьогодні їм би жилося гірше.

Бразилія. Недешева для мандрів — 60-70 доларів/день. Пробули 10 днів. Найпривітніші люди у всій Південній Америці.

Побували на найкрасивіших пляжах світу, що на острові Великий, відвідали Сан-Паулу, Куритибу.

Куритиба — унікальне бразильське місто. Їхній мер, який має польсько-українське походження, у 1960-х провів масштабну революцію і дуже грамотно організував громадський простір. Тепер це місто ставлять за приклад, бо будівництво у Південній Америці — хаос. Наприклад, в одному з готелів наші вікна виходили в коридор.

Парагвай. Країну називають серцем континенту, але вона не дуже популярна серед туристів. Тут пробули 10 днів. Бюджет — 30-40 доларів/день. Фантастична країна з неймовірно привітними людьми і смачною м’ясною кухнею. Нарівні з Аргентиною є батьківщиною мате.

Саме в Парагваї свого часу осіло десь 400 тисяч українців. Під містечком Енкарнасьйон є великий український центр – «Коломийщина».

Перу. Дуже комфортна країна. Пробули більше місяця. Бюд­жет – 30-40 доларів на день. Подолали рекордну для себе висоту – 4750 метрів.

Якщо плануєте гірські походи, то краще їхати сюди у низький сезон – коли в нас літо.

Пройшлися другим за глибиною каньйоном Колка – 3270 м. Тут ще збереглися автентичні селища, де люди живуть так, як і сто років тому. Краєвиди – неймовірні!

Ще пройшли один з наймальов­ничіших гірських маршрутів світу – Санта Круз. З собою ще з України «тягли» спорядження, тому в гори йшли одні, без гідів. Тільки до Мачу-Пікчу вирішили спробувати тур, для досвіду і з цікавості. Туди є дуже популярний трек – Дорога Інків, але він дуже дорогий і записуватися потрібно на кілька місяців наперед. Вирішили прой­ти альтернативним маршрутом через гору Салкантай.

Взагалі Перу – те, що треба, коли ви хочете побачити якнайбільше Південної Америки в одному місці. Тут є практично все: фантастичне узбережжя, гори інків, «бездонне» озеро Тітікака, неймовірні дюни, автентичні поселення і справжня південноамериканська кухня.