В Одеському академічному українському музично-драматичному театрі імені В. Василька готують прем’єру – “Гуцульський вестерн”.
Як розповідає в матеріалі УП.Життя режисер Максим Голенко, це – суміш карпатського колориту, Тарантіно, Серджіо Леоне, і “Тіней забутих предків”, пише Репортер.
Перед репетиціями на три дні придумав собі відрядження в Карпати – надихнувся трішки, подивився у Криворівні гуцульське Різдво – дуже хочеться, щоби якийсь його дух тут теж відчули, – каже режисер. – Це такий красивий фльор, який намагаємось донести. Але тут в першу чергу цікава не етнографія, а сама історія, сама інтрига й пригода, навколо якої будується вестерн. Починається все як “Тіні забутих предків”, а потім історія накручується, граємо з жанрами, а в фіналі взагалі буде такий сценарний-перевертень, що ніхто не зможе його передбачити.
Дія вестерну відбувається на Закарпатті, під Ужгородом, приблизно 1875 року. На сцені молодий чоловік (втілює Дмитро Усов) залицяється до акторки в образі Марічки (грає Тамара Лукаш), дізнається, що рідний брат хоче відбити кохану, дарує їй вбрання. Зчиняється галас, з’ясовують стосунки. Дія різко змінюється ще однією піснею “хору”. Заплющую очі, уявляю себе в Карпатах – десь поблизу гірської річки.
Виставу ставлять за твором групи авторів “Піратська бухта”.Один з учасників колективу Олександр Набока розповідає, що гуцульський вестерн – найдавніший задум колективу.
Колись їхали з моїми співавторами Карпатами, зупинились у такому собі генделику поїсти. Й побачили фотку, на якій були зображені гуцули зі стрільбами – місцева назва гвинтівок. Якісь бандити, або як тут називають “збійники”. Це був приблизно 2017 рік . Тоді було популярні 2 фільми Квентіна Тарантіно – “Мерзенна вісімка” і “Джанго звільнений”. А нам, як людям творчим, було завжди прикро за стандартний підхід до висвітлення подій української історії – якимось занадто заідеологізованим був цей фронт.
Прем’єра вистави запланована на 8 і 9 березня.
