«Мотор, камера, почали…». Такі слова не часто можна почути на вулицях Івано-Франківська. Змінити ситуацію мають франківські кінолюбителі, які об’єдналися в громадську організацію «Кінороби». Як команда збираються перетворити Франківськ на українську кіношну Мекку?
Кіномрія
«Кінороби – абсолютно романтична мрія і затія. Будь-яка раціональна людина, почувши про ідею, глянула б зі здивуванням, подумала – диваки, і не зважала б, – каже керівник проекту Сергій Караванець. – Але, на подив, затія працює і показує перші результати».
Саме Сергію, відомому в місті в ролі організатора першого Франківського півмарафону, прийшла ідея запустити в місті кінорух.
«Я все життя хотів стати актором, натомість працював у маркетингу. Два роки тому травмував ногу і тривалий час сидів вдома. А що вдома робити? Думаєш, читаєш, дивишся кіно… – розповідає Караванець. – Згадав про свою кіномрію. Почав шукати в інтернеті інформацію, з людьми у скайпі спілкуватися. Зробив висновок – аби потрапити на екран, треба переїжджати в Голлівуд, 5-7 років страшно працювати по ночах на трьох роботах, вдень бігати на кастинги і може, якщо пощастить, втрапиш в масовку. Складним і малозрозумілим видався мені такий шлях. І я про те забув».
Новим поштовхом до реалізації кіномрії стала невдала спроба поставити у Франківську мюзикл «Король Галіції». Сергій каже, саме тоді зрозумів, що потрібно починати з малих кроків, добре оцінивши можливості міста і людей.
«У нас є Карпати, в яких можна знімати, природні умови, кілька добрих точок в області, європейське місто – це все. Ні ресурсу, людей, грошей, культури, досвіду кіновиробництва у нас немає, – говорить чоловік. – Але чому б не спробувати почати з нуля і зробити систему, в якій можуть зароджуватися свої фільми, мультфільми чи серіали? Створити середовище, де є професійні люди, профільні організації та взаємозв’язки між ними».
Разом з однодумцями у лютому Сергій заснував громадську організацію «Кінороби». Нині активісти ставлять собі за мету створити у Франківську та області кіноінфраструктуру, яка б дозволила знімати власні фільми, а також стала майданчиком для зйомок закордонних команд.
Системна робота
Система, за якою будують роботу «Кінороби», складається з трьох основних елементів: освіта, відеовиробництво та науково-дослідний інститут, в центрі яких основа – це відеоконтент.
«Без кіноосвіти, розуміння того, як працює режисер, оператор, освітлювач і всі решта – кіно не зробиш. Але освіта без виробництва – теорія без практики. Тому всі знання мають закріплюватися на конкретних проектах. У перспективі має з’явитися науково-дослідний інститут, на основі якого будуть створюватися нові форми, технології, змісти, – розповідає Сергій. – В ядрі цих напрямів – відео. Як на мене, це найефективніший інструмент комунікації зі світом. Ним можна показувати людям все по-іншому, розповідати історії, змінювати середовище».
Окрім цього, кажуть активісти, щоб до Франківська знімати кіно приїхали закордонні режисери, потрібні ще кілька умов.
По-перше, законодавчі норми. «20 квітня президент підписав законопроект, який дає дуже хороший поштовх для розвитку кіновиробництва. Документом запроваджується фінансовий механізм – повернення коштів. Наприклад, в тебе є бюджет фільму 3 млн доларів, при умові, що ти знімаєш фільм в Україні, держава повертає тобі 1 млн, – говорить Сергій. – Таким чином стимулюють приїзд класних знімальних команд. Це великий плюс».
Далі потрібна техніка. «Ніхто не приїде з інших країн зі своєю технікою, бо вести її дорого. Тому має запрацювати прокат, – каже активіст. – Нині цю проблему частково можна вирішити. Є можливість завозити її з інших міст, наприклад, зі Львова».
Третя умова – професійна команда, яка допомагатиме приїжджій знімальній групі під час зйомок. «Це мають бути функціонально сильні, навчені люди. Це команда помічників режисерів, операторів, освітлювачі. Ці люди мають знати англійську мову. Ще важливо – робоча дисципліна, – каже Караванець. – У нас із цим не все гаразд. Наприклад, якщо у США перехід з однієї сцени в іншу займає до 20 хвилин, то в Україні це може тривати 8-10 годин. А це все гроші. Конкуренція такого не терпить».
Також «Кінороби» говорять про потребу створення в місті кінокомісії – органу місцевої влади, який би сприяв розвитку кіновиробництва в регіоні. «Це інституція, яка має працювати на маркетинг міста в контексті кіно. Їздити на фестивалі, розповідати продюсерам про доступні локації і можливості для зйомок. Це світова практика, але в Україні такі комісії діють лиш в кількох містах. Нещодавно її створили у Львові», – розповідає Сергій.
Фільми без грошей не знімеш, переконані «Кінороби». Щоб українське кіно, нарешті, почало приносити прибуток його творцям, кажуть, потрібно збільшувати кількість екранів в українських кінотеатрах.
Робити якісно
Нині «Кінороби» – це п’ять франківців: керівник проекту Сергій Караванець, режисер Василь Гошовський, Наталія Кобрин та Олександр Майсус – проектні менеджери, Вероніка Сергеєва – маркетолог.
«Ми незвична для країни формація людей, які люблять кіно та, не маючи профільної освіти, намагаються рухати системи знизу», – каже Караванець.
Запустити кіновиробництво у Франківську вони намагаються, влаштовуючи майстер-класи, фестивалі, знімаючи якісну рекламу. За плечима у команди три шведінги (конкурсів коротких кіноремейків) та близько десятка проведених воркшопів (колективних динамічних навчань) від фахівців з різних куточків України.
«Франківськ стрімко розвивається, місто готове брате все нове і цікаве, але його потрібно навчити, – говорить Сергій Караванець. – Кількість учасників і якість відео, які знімають команди під час шведінгів, підтверджують, що в нас є кінолюбителі. Наше завдання – знайти їх і навчити робити відео ще більш якісніше».
Вже незабаром вони обіцяють запустити кіношколу. А там вже й до справжнього кіно недалеко.
