До Франківська з книгою про репресії Російської окупаційної влади в Криму приїхав відомий політичний журналіст Юрій Луканов у супроводі кримчанина, кореспондента радіо “Свобода” Сергія Мокрушина.
Відомий журналіст, автор кількох книг та документальних фільмів Юрій Луканов висвітлював події Революції Гідності та окупації Криму, подаючи репортажі з місця подій, пише Курс.
Разом з кримськими колегами він організував визволення з полону французького телеоператора Девіда Жофрійо. Провів прес-конференцію із протестом проти драконівських правил акредитації на так званий “референдум” про статус Криму. Все це і більше, – починаючи від Майдану до теперішніх політичних переслідувань, – увійшло до книжки Юрія Луканова “Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму”.
На презентації видання у Підземному Переході “Вагабундо” Юрій Луканов зазначив, що боротьба окупантів проти журналістів в Криму у книжці подана як метафора – щоби читач уявив, що там відбувається.
“Починається завжди зі свободи слова. Спочатку затикають роти, потім приходять за журналістами. Потім починають утискати інших – і тоді виявляється, що по захист немає до кого звернутися”, – додає його колега Сергій Мокрушин.
Він пережив усе це – у 2015 році Мокрушин, який працював у команді журналістів-розслідувачів і брав активну участь у висвітленні подій окупації Криму, змушений був виїхати на материкову Україну, і відтоді не може повернутися додому. Інакше потрапить за грати.
Зараз Сергій працює в проєкті “Крим. Реалії” на радіо “Свобода”. І продовжує розповідати про події на окупованому півострові. Мокрушин пригадує події 2014-2015 років, про які розповідає Юрій Луканов у своїй книжці, як їх безпосередній учасник. Вони обидва їздили на перемовини з кримськими бойовиками та росіянами, домагаючись звільнення французького журналіста – його звільнили тільки в обмін на флешку із кадрами захоплення української військової бази, які той зняв. Флешку тоді вдалося втюхати порожню.
“Щодня журналістів затримували, забирали матеріали, носії інформації. Всіх шокував випадок, коли російські військові заблокували готель “Москва” у Сімферополі, де жили іноземні журналісти, провели обшук і вилучили всі носії інформації. Так проводилася спецоперація із надання захопленню Криму вигляду законного преходу. Міжнародна спільнота не мала бачити нічого інакшого, крім театралізованого референдуму. Тому перше, що зробили в Криму – швидко зачистили інформаційний простір. Всі медіа, які не були союзниками окупантів, перестали існувати, а журналісти виїхали. Другими після військових Крим окупували російські медіахолдинги – за 10 днів до так званого “референдуму” ввімкнули трансляції і почали “промивати мізки”.
Спецоперація не завершується і по сьогоднішній день, кажуть Юрій Луканов і Сергій Мокрушин. Тільки тепер вона скерована вже на громадських активістів – українців та “Кримли”, кримських татар. Російські медіа в ній мають свою роль – поширюють вороженчу і розпалюють ненависть між різними групами населенн Криму та між кримчанами і мешканцями великої України. Паралельно силовики влаштовують облави і обшуки, затримують тих, хто може належати до нетолерантних.
Офційна влада Криму тим часом їздить на представницькі заходи в Європу з “ряженими”, роль яких у тому, щоби на всіх рівнях транслювати, що “в Криму фсьо харашо”. Такими “підсадними” українцями зараз є представники “Української громади Криму” – організації, заснованої після окупації, що підібрала рештки розігнаного Українського центру, і користується підтримкою, в тому числі фінансовою, російської влади. До речі, голова цієї “української громади” взагалі не говорить українською.
Додайте до всього, що репресії останнім часом поширилися на релігійні громади – недавно силовики проводили облави мусульман, помешкання людей перетрусили, багатьох затримали. Звинувачення переважно надумані.
“Окрім нас нас ніхто не захистить. А захищатися треба!” – наголошує Сергій.
Те, що діється в Криму, стосується всіх українців і є дуже близьким, незважаючи на те, що здається далеко десь відбувається, зазначає Юрій Луканов. Автор погоджується, що його книжку можна і треба сприймати як застереження. А ще як мотивацію до дій – щонаймнше до активної громадянської позиції.
“Якщо здаємо Крим і Донбас, то ворог рухається далі, – говорить політичний аналітик. – І все описане має загрозу поширитися і повторитися”.
В контексті Луканов закликав жертв російського окупаційного режиму, переселенців з Криму, займати активну позицію – звертатися до юристів (можна подзвонити в “Український дім” у Києві), подавати позови про компенсацію до Європейського суду.
Обидва журналісти наголошують, що зміщення акцентів у інфопросторі України – пошук і віднайдення ворогів на Банковій, – винесли за дужки тему окупованого Криму і Донбасу, й розмили усвідомлення того, що ворог знаходиться у Кремлі. Це, на думку свідків російської окупації, є в даний час найбільшою загрозою для України.
“З Росією не можна розмовляти мовою демократії. У відповідь вони будуть лупцювати дубиною по голові. І це не зміниться, доки не зміниться політичний режим – керівництво країни як мінімум”, – цю думку обидва журналісти просили вважати спільною позицією.
Книжка Юрія Луканова “Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму” є у вільному електронному доступі.
