В останні вихідні серпня у Франківську вперше влаштували такий собі сусідський фестиваль – «Свято двору». Відбувся він у внутрішньому дворику на Незалежності, 18. Цей соціально-мистецький проект організували самі мешканці будинку, аби привернути увагу до теми добросусідсва, збереження архітектури, а також показати, що, об’єднавшись, можна зробити своє місто комфортнішим, починаючи з себе, свого двору. Нехай і маленькими кроками.
Ініціаторкою першого в місті «Свята двору» стала молода франківчанка Марта Гладка. Дівчина сама живе у тому дворі, тому їй завжди боліло, що він потрохи занепадає. Хотіла щось робити, але не знала, з чого почати. Пазли склалися, коли дівчина стала учасницею міжнародної програми неформальної освіти – «Майстерня громадської активності». Цей проект підтримує різні локальні ініціативи. Отриманий там досвід дозволив просту ідею перетворити у масштабний проект.
«У нашого заходу є три основні цілі, – розповідає Марта Гладка. – Перша – ознайомити між собою сусідів, бо з 13 квартир мешканців будинку не знаються між собою, тобто відновити принципи добросусідства. Друга – разом прибрати, упорядкувати двір. І третя, основна мета – привернути увагу громадськості, аби люди, які до нас прийшли, зробили щось подібне у своїх дворах».
Дівчина говорить, що часто їхній двір був місцем, де можна було зайти покурити, випити, залишити сміття, тому їй дуже хотілося показати, що дворики міста можуть бути місцем такої мистецької платформи, відпочинку, навіть навчання.
До організації свята Марті вдалося залучити майже половину сусідів. Каже, спершу люди поставилися з деякою пересторогою, але потім зацікавилися. Виявляється, в їхньому дворі троє сусідів створили таку собі неформальну ініціативу «Супер сусіди». Вони також хотіли щось робити, змінювати. От разом і створили справжній дводенний фестиваль для себе та гостей двору.
У суботу, 29 серпня, провели такий трохи закритий «сусідський» день з прибиранням території, спілкуванням, переглядом фільмів. А от основні заходи відбулися в неділю.
Афіші та кольорові прапорці на дверях під’їзду закликали всіх цікавих франківців зайти у дворик та подивитися, що ж воно там таке. А там – якась справжня оаза прохолоди та спокою серед шумного середмістя, розпеченої сонцем стометрівки з торговими рядами, вуличними музикантами, безперервним плином туристів.
Всюди по території дворику розставили палети, які слугували сільцями, столами, лежаками. Можна було присісти, прилягти й у прохолоді послухати літературні читання, спокійну музику, лекції з урбаністики, подивитися відео. А ще – посмакувати пляцками, піцою, фруктами чи прохолодним компотом. Таким «сусідським» пікніком пригощали всіх гостей дворика. Тихо, ненав’язливо, ба навіть якось богемно. Хтось із відвідувачів навіть сказав: «О, та тут як у Львові!». Але це Франківськ!
Активніші могли взяти участь у тематичних майстер-класах. Діти, наприклад, робили з кольорового паперу будинки й будували своє місто.
Також дуже цікавим був майстер-клас з відтворення гіпсової копії маскарону. Маскарон – скульптурна прикраса, маска у формі людської голови чи якоїсь фантастичної істоти. У будинку на Незалежності, 18 таких було три у вигляді жіночої голови – дві в арці та одна на фасаді. На жаль, зберіглася лише одна.
«Ми з сусідами вирішили, що нам треба зберегти той єдиний маскарон, терміново його зняти, зробити відбиток і відтворити хоча б іще один, – говорить Марта Гладка. – На фасаді ми, на жаль, не можемо відтворити третій. Скульптор Валерій Дувірак зробив маленькі зліпки того маскарону з гіпсу і дарував їх учасникам».
До речі, під час свята збирали гроші на реставрацію двору. Гості накидали 300 гривень. Ці кошти підуть на відтворення другого маскарону в портику. Звісно, каже Марта, доведеться докласти ще своїх коштів, але вони дуже вдячні.
Також на святі можна було дізнатися про історію будинку. Причому розповідали самі мешканці. Наприклад, будівлю називають ще кам’яницею Маршалкевича. Був такий львівський купець, який замовив собі дім. Його збудували у 1908 році в стилі віденської сецесії. У Франківську подібної будівлі нема. А проект – відомого архітектора Теодора Тальовського. Шпилястий костел святої Єлизавети у Львові – то його робота.
Ще цікавим був майстер-клас із садівництва, де спеціалісти розповідали, які саме рослини підбирати для темних місць, де мало простору.
Можна було відпочити, послухавши історії про різні міста від Богдана Ославського, з його нової книжки «Льонтом. Дороги і люди». У літературній програмі взяв участь і відомий письменник Тарас Прохасько, хоча якраз із ним вийшли скоріше такі неквапні сусідські бесіди. Прохасько розповідав про центр міста, його історію, старі будинки, двори, сусідів і добросусідство.
«Люди, які живуть у середмісті, зараз перестали відчувати опору тих дворів і вулиць, де вони мешкають, – каже письменник. – Згадуючи давніші часи, те, що я з центру, з цього кварталу, завжди було вагомою опорою для мене. Дуже важливо мати можливість такого входу у спільний простір, коли люди знають одне одного – про життя, проблеми, радості. Добросусідство передбачає щось більше, ніж родинні чи мафіозні зв’язки – це культура особистого спілкування людей, які знають один одного, певно, найближче в житті».
«Приходили різні люди, розглядалися, допитувалися, мовляв, аби нам таке зробити, – підсумовує Марта. – А потім казали: «Ой, але в нас нема кому цим зайнятися». Я дуже хочу, аби в інших районах, дворах їхні мешканці також активізувалися і зробили таке ж саме. Це не складно, якщо є однодумці. Ми готові допомогти порадами».
Також Марта говорить, що це не завершення проекту, бо є величезна кількість того, що треба зробити й доробити. На жаль, власними силами мешканці будинку не можуть зробити все. Велике досягнення вже в тому, що вони зроблять копію тої автентичної маски. Реставрувати фасад і третій маскарон не мають коштів. Проте, Марта запевнила, що будуть шукати спонсорів, писати гранти, бо таких будинків у Франківську не так багато, тож їх треба зберегти. І громада їхнього будинку довела, що їм не байдуже.
Comments are closed.