Ірина Ілійчук родом з Верховини. За сім років у Китаї вона досконало опанувала мову, здобула фах філолога і нині викладає у ПНУ. Цьогоріч Ірина увійшла в десятку найкращих викладачів китайської в Україні та отримала стипендію посла КНР.
Як святкують новий рік у Піднебесній та які традиції вона перейняла для своєї родини, Ірина Ілійчук розповіла «Репортеру».
Майже як Різдво
Її п’ятирічна донька Марія-Ніколь виросла в Україні, але Ірина намагається прививати їй традиції обох культур, бо чоловік – китаєць. З народження з донькою розмовляють китайською та українською, ще й англійською.
«До трьох років вона добре слухала, а потім сказала, що хоче лише рідну українську: «не говори мені тими іноземними», – сміється Ірина Ілійчук. – Коли цього літа поїхала до дідуся й бабусі в Китай, то перші три тижні все розуміла, а от говорити їй було складно. Потім адаптувалася. А недавно на запитання, де живе, відповіла: «У Франківську, але я – гуцулка, бо народилась у Верховині».
У родині більше дотримуються українських традицій, хоча китайські також підтримують. Зокрема, відзначають їхній Новий рік – найбільше свято для китайців.
«Новий рік там традиційно відзначають пізніше – за місячним календарем. Цього року він припадає на 25 січня, – каже Ірина. – У Китаї є багато традицій, схожих на наші. Це велике сімейне свято, яке більше навіть схоже до нашого Різдва».
За тиждень починається підготовка – прибирання, миття вікон. А у переддень Нового року – все замкнено, повна тиша, яка для Китаю є дуже незвичною. Якщо не встиг щось купити, вже нічого не купиш, бо всі вдома.
«На китайський Новий рік ми прикрашаємо дім вирізками з ієрогліфами, клеїмо їх на вікна. Ці ієрогліфи звично означають щастя, багатство – китайці люблять символи, які приносять добро в дім. Також обов’язково треба одягнути щось червоне і щось нове – хоча б шкарпетки чи білизну», – розповідає Ірина.
Ввечері – святкова вечеря з традиційними стравами. Збираються вдома за круглим столом. Посередині столу – кругле скло, на яке складають страви, і воно крутиться, аби кожен міг дістати необхідне. Їдять паличками, кожен має піалу. Померлим теж готують столові прибори. Каже, як і на Різдво, у Китаї на Новий рік ставлять під скатертину гроші. Після вечері всі традиційно виходили на вулицю пускати салюти, але тепер уряд це заборонив.
«Уявіть, півтора мільярди людей пускають салюти – стільки диму в повітрі! Там і так через забруднення немає чим дихати. Але дуже красиво, – каже жінка. – Після салютів повертаються додому їсти традиційні пельмені Jiao zi, схожі до наших вареників – вони за формою нагадують злитки золота. Китайці вважають, як будеш їсти пельмені, прийде в дім золото. Потім сідають дивитися телебачення, дуже схоже до нашого новорічного вогника».
Розповідає, що, як і в нас на Василя, китайці на Новий рік у пельмені кладуть монети, сіль, цукор чи перець. Якщо попався цукор – весь рік буде солодкий, якщо монета – багатий. Пельмені чи то вареники відрізняються від українських хіба начинкою – до фаршу додають пекінську капусту, імбир, спеції. І соєвий соус – до всього.
Велика міграція
Перший день Нового року святкують вдома, на другий – йдуть до бабусі і дідуся чи найближчих рідних. І так усі 15 днів ходять до родичів, а родини зазвичай великі. Своє свято китайці називають не Новий рік, а свято весни, бо припадає зазвичай на кінець січня чи на початок лютого. І святкують його 15 днів.
У державних установах на період цих свят дають сім вихідних, а деякі установи, зокрема й університети – усі 15.
«Зазвичай за 15 днів свят студенти добряче поправляються, бо їжі повно. А для китайців на свята головне – добряче поїсти. Ще важливо поклеїти на одвірки атрибутику – побажання чи вірші з ієрогліфами, які або пишуть самі, або купують уже готовими», – говорить Ірина Ілійчук.
Незмінний атрибут Нового року – ієрогліф щастя, який означає все хороше: здоров’я, багатство, мир, злагоду. Його обов’язково клеять на двері.
«Китайці, як і ми, люблять сімейні свята. Новий рік – єдина пора, коли всі з’їжджаються додому, особливо з бідних провінцій. Якщо за місяць не купити квиток, то вже нікуди не доїдеш, – розказує Ірина. – Закінчуються навіть стоячі місця на потяг. Люди їдуть на одній нозі – як у маршрутці, діти сплять під сидіннями на підлозі. Це як велика весняна міграція».
Каже, з донькою на Новий рік до Китаю потрапили лише одного разу. Але тоді вона була ще маленькою. Та й у Харбіні, звідки її чоловік, взимку дуже холодно, тому їздили на південь Китаю, де клімат значно м’якший. Цього року поїхати не вийде. Але у Франківську Ірина завжди відзначає китайський Новий рік – і вдома, і зі студентами.
Два тижні свят
«Важливо поїсти, відвідати всіх родичів і якщо ти дитина – зібрати конвертики. На китайський Новий рік діти отримують конвертики з грошима. Це майже як наша коляда, лиш нічого не співають, – говорить Ірина. – Раніше діти били поклони дідусеві, за це отримували конверти з грошима. Зараз уже не треба бити поклони, але конвертики все одно роздають. Дорослі, коли йдуть в гості, несуть в подарунок їжу чи смаколики – хорошу олію, молоко чи фрукти, також алкоголь чи сигарети».
Каже, ялинки у Китаї не заведено тримати вдома. Але тепер вже запозичили і це – на головних площах у грудні перед Різдвом ставлять величезні ялинки й дуже гарно їх прикрашають.
«Цей буде рік миші. Але якщо у нас вважається, що усім, народженим в цей рік, він буде сприятливим, то китайці – навпаки, вірять, що цього року треба бути обережним», – додає Ірина.
Під час новорічних свят в день бога багатства запускають петарди – для цього виготовляють цілі гірлянди з петард, які можуть бути будь-якої довжини. Китайці вірять – у кого біля дому голосніше розриваються петарди, до того прийде багатство. Тож усі намагаються запустити їх побільше. І хоч тепер це вже заборонено, люди їх все одно де-не-де запускають.
«На свята розважаються ще тим, що відвідують цікаві місця. Але нам викладачі радили цього не робити, – розповідає Ірина Ілійчук. – Я одного разу поїхала з батьками, то побачити можна було лише голови людей. Ми купили квитки, простояли три години в черзі до Будди і черга майже не рухалася – у тата нерви не витримали. Ми глянули здалека і поїхали. А от для китайців – це звична справа. Вони навпаки люблять юрбуватися і черги для них не проблема».
В останній день відзначають свято ліхтарів – на всіх вулицях міст запалюють традиційні паперові ліхтарі, маленькі діти з ними ходять. Також повсюди можна знайти сховані загадки – ще одна традиційна розвага.
«На свято ліхтарів готують кашу з білими рисовими кульками всередині з маковою начинкою. Зараз начинка може бути вже різна, – каже Ірина. – Їдять їх, бо коло означає єдність в сім’ї, а це вже – звершення новорічних свят. Після цього всі повертаються до роботи».
Авторка: Ольга Суровська
